Поради для батьків, що мають дітей дошкільного віку від МОН України
12 березня усі заклади дошкільної освіти були закриті на карантин через епідемію коронавірусу (COVID-19). Це-важливе рішення для запобігання поширенню захворюваності. І хоча цілі родини вимушено перебувають удома, цей час можна провести активно, весело та з користю для здоров’я і розвитку дітей.
Діти дошкільного віку емоційно прив’язані до батьків, тому намагайтесь не панікувати щодо коронавірусу і пояснюйте усе малюкам в ігровій формі, використовуючи прості, зрозумілі їм слова. Дітям необхідно розказувати, що відбувається, щоб у них не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Треба пояснювати все так, як є. Що це - небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоб ми могли про себе подбати. Поради для батьків, які допоможуть в розмові з дітьми заспокоїти та захистити їх. Детальніше тут: uni.cf/3bG3aCi
Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу.
Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас. Використайте цей час для спільної діяльності: грайте в активні ігри, займайтеся творчістю, фантазуйте та створюйте разом! Цей час - це час нових відкриттів, знань та спільних ігор.
Яку діяльність можна запропонувати дитині дошкільного віку:
Ігри
Діти обожнюють грати! Крім того, гра - провідна діяльність їхнього віку, за допомогою якої вони досліджують навколишній світ, предмети та явища у ньому. Дитяча уява не має обмежень! Дорослі можуть допомагати малюкам використовувати іграшки по-різному: наприклад, машинки можуть не тільки «їздити»- їх можна сортувати за кольором, розміром, призначенням, відправляти їх на «автомийку» тощо. Можна склеїти кілька аркушів паперу та намалювати на них дороги і будинки – тоді ви отримаєте «місто», яким також можна «їздити». Це ж стосується й інших іграшок. Ігри з улюбленими м’якими іграшками дитини можуть принести багато радості. Просто заповніть ванну іграшками та посадіть туди дитину.
o Цікавими для малят є ігри з коробками. Якщо у вас немає – обов’язково придбайте таку коробку. З коробки можна побудувати фортецю, обмалювати її, обклеїти наліпками чи різними картинками, вирізаними зі старих журналів.
o Переодягання та рольові ігри. Знайдіть вдома різноманітний одяг, прикраси та інший реквізит. Запропонуйте вашому малюку стати лікарем, пожежником, ветеринаром, фермером, астронавтом і таке інше. Дозвольте дитині брати ваші головні убори, шарфи, рукавички та взуття. Допомагайте їм з пошуком необхідних матеріалів.
o Частину іграшок можна заховати: можливість час від часу діставати зі схованки «нову» іграшку вам дуже допоможе.
o Діти люблять співати і танцювати, особливо якщо ви приєднуєтеся до них! Увімкніть музику та влаштуйте танцювальну вечірку. Співайте розвивальні дитячі пісні. Зробіть музичні інструменти: переверніть каструлі та відра догори дном, використовуйте дерев’яні ложки. Можна, наприклад, зробити маракаси, насипавши рис у порожні пляшки чи пластикові контейнери.
o Грайте в шаради: імітуйте різних тварин рухами та голосом і пропонуйте дітям відгадати, що це за тварина. Грайте по черзі.
o Грайте в настільні ігри. Час карантину можна провести з користю та навчити дитину грати у шахи, шахмати, доміно, лото та інші.
o Малюйте, ліпіть з пластиліну, грайте з різними матеріалами. Слід розвивати у дитини елементарні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.
Ми підібрали для вас різні варіанти для спільної творчих ігор.
Їстівна фарба для пальців: Все, що вам потрібно, це борошно, вода та харчовий барвник: налийте 1 склянку холодної води та всипте 1 склянку борошна в каструлю. Поступово додайте 3 склянки окропу та доведіть суміш до кипіння. Дайте їй вистигнути, розділіть на кілька частин та додайте харчові барвники.
Ліпіть з пластиліну
https://www.youtube.com/watch?v=XZgpcWXs7ec&list=PLElG6fwk_0UkVY50JOJxntVz739M4pUsB
Якщо пластилін закінчився, ви можете самі зробити тісто для ліплення за таким рецептом:
● 1 склянка борошна
● 1 стакан крохмалю (картопляний або кукурудзяний)
● 2 ст. ложки рослинної олії
● 1 склянка окропу
● 2 ст. ложки соку лимона
● харчовий барвник
Борошно і крохмаль змішайте в мисці. Вмішайте дві ложки рослинної олії. У склянку окропу капнути барвник і лимонний сік. Виливаємо все це в миску і активно перемішуємо, після чого вимішуємо на рівній поверхні. Якщо тісто липне – додайте ще борошна.
o Нанизуйте намистини на нитку, щоб зробити прикраси (нагляд дорослого обов' язковий під час ігор з намистинами та іншими дрібними предметами !). Якщо у вас немає намистин, зробіть прикраси або змійки з макарон, пір’їн чи ріжок. Макарони можна пофарбувати.
o Кільця з сухих сніданків + спагеті. Візьміть пластилін, зліпіть з нього кульку та вставте у неї кілька довгих макарон. Запропонуйте малюкові нанизати на спагеті кульки з сухих сніданків. А якщо вони різнокольорові, то це додасть грі певного навчального елементу (групування різних кольорів).
o Зробіть разом цікаві поробки
Приклади саморобок із паперу
https://www.youtube.com/channel/UCpKlZnl88hGmT363eG4mtEg
Орігамі метелик для дітей
https://www.youtube.com/watch?v=DfgOMx31Ht8
Прості та швидкі орігамі для дітей. Звірі з паперу.
https://www.youtube.com/watch?v=JLV8_RZ-WEA
Цікаві поробки квітів з паперу
https://naurok.com.ua/post/shkola-florista-dizaynera-vesnyani-porobki-z-paperu
Як створити оригінальні закладки для книг власноруч. Ідеї, майстер-класи, схеми
https://naurok.com.ua/post/yak-stvoriti-originalni-zakladki-dlya-knig-vlasnoruch
Ідеї створення яскравих непересічних крашанок до Великодня
https://naurok.com.ua/post/ide-stvorennya-yaskravih-neperesichnih-krashanok-do-velikodnya
https://dityinfo.com/dozvillya/pishemo-pisanki-z-ditmi.html
Виготовлення листівок власноруч – мистецтво творити маленькі шедеври. Шість технік виготовлення листівок, зразки та схеми для натхнення
https://naurok.com.ua/post/listivkarstvo-abo-kardmeyking-mistectvo-tvoriti-malenki-shedevri
Майстер-класи для дітей
https://www.youtube.com/watch?v=O4Y-N59IBFg
Програма «Недільний сніданок» пропонує майстер-класи для дітей і батьків: малюємо долонями. Повний випуск програми дивіться за посиланням:
https://youtu.be/wDIWTgsBJes
Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.
Готуйте разом з дітьми
Готуємо з дитиною: 5 рецептів для надсмачних канікул
https://1plus1.ua/spring/novyny/gotuemo-z-ditinou-5-receptiv-dla-nadsmacnih-kanikul
Готуємо з дитиною. 7 простих рецептів для будь-якого віку
http://www.biscotti-group.com/uk/gotuemo-z-dytynoyu-7-prostykh-retseptiv-dlya-bud-yakogo-viku
Фізична активність
Перебуваючи вдома на карантині, можна більше часу приділити дітям і навчити їх (та й себе) гарним звичкам. Заняття фізичними вправами – одна з них.
Діти звикли багато рухатися – врешті-решт, це їм просто необхідно! Їм потрібно шуміти, бігати, стрибати і таке інше. Це можна робити як вдома, так і на вулиці. Ось декілька ідей:
● Грайтеся в «Гарячу лаву»: розкидайте по підлозі диванні подушки й уявіть, що підлога – це потік розпеченої лави. Дитина може переповзати, переходити чи перестрибувати з подушки на подушку.
● Використовуйте покривало як парашут (розкрийте покривало над головою, а потім повільно опустіть на підлогу). Граючись з немовлятами, накривайте та розкривайте їх простирадлом, граючись в «ку-ку».
● Використовуючи простирадла, ковдри, подушки, стільці і таке інше, побудуйте фортецю. Не поспішайте, нехай головними «будівельниками» будуть діти. Ваша фортеця не обов’язково має бути красивою, головне - безпечною!
● Зробіть «смугу перешкод» з меблів, подушок та іграшок.
● Грайтеся з ліхтариком: чи зможе дитина дострибнути до плями світла? Чи зможе вона дотягнутися до такої плями на стіні? Після таких вправ діти самі хочуть взяти ліхтарика до рук – звісно, не відмовляйтеся! Ліхтарики займають їх на доволі тривалий час.
● Грайтеся в «Мисливця за кольорами». Запропонуйте дитині знайти у помешканні три сині речі, скласти їх докупи, а потім повернути на місце. Повторюйте вправу з різними кольорами.
Обов’язково робіть з дитиною зарядку та руханки!
Наприклад, такі зарядки – під музику та з піснями – є на каналі “З любов’ю до дітей”.
https://www.youtube.com/user/SonechkoProject
У мережі можна знайти багато прикладів вправ для занять з дітьми. Є навіть веселі танцювальні вправи для дуже енергійних (як на англомовному ютуб-каналі «GoNoodle | Get Moving») та спокійніші на «Cosmic Kids Yoga».
Руханки і фізкультхвилинки для дітей:
https://www.youtube.com/watch?v=7pGnVGCLSsk&list=PLElG6fwk_0UmWfbppU9Y_Qp8kOGDOvfDs
Пізнавальна діяльність
Малюки дуже люблять спостерігати за різними змінами в їхньому оточенні та досліджувати навколишній світ. Приклади цікавих дослідів та спостережень тут:
https://vseosvita.ua/library/sposterezenna-ta-doslidi-v-dnz-90600.html
https://mon.gov.ua/ua/osvita/doshkilna-osvita/profesijna-skarbnichka/doslidi-ta-eksperimenti-z-ditmi
Влаштуйте «сімейні» 3D-тури музеями України
Музеї України просто неба
https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/
Національний музей природознавства:
https://naturalhistory.si.edu/visit/virtual-tour
Перегляньте картини про дітей відомих художників. Нехай діти спробують розповісти хто зображений на цих картинах, які почуття викликають ці картини у дітей.
Катерина Дуднік
https://www.youtube.com/watch?v=PtraPPVax1E
Наталія Дерев'янко
https://www.youtube.com/watch?v=K6QM7wDkgWM&feature=emb_logo
Вікторія Проців
https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=V1fdhatx1a8&feature=emb_logo
Бурштинові барви Ramunas Naumavicius
https://www.youtube.com/watch?v=hiligqr8n8c&feature=emb_logo
Ніно Чакветадзе
https://www.youtube.com/watch?v=EwEL-PogUhc
Слухайте казки народів світу, озвучені відомими українцями
https://kazky.suspilne.media/list.php
До кожної казки цього проєкту є ілюстрації, які зробили Женя Гайдамака і Маша Фоя. Ці картинки можна завантажити та розмалювати разом з дитиною.
https://kazky.suspilne.media/rozmalyovky.php
Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.
Почитайте щось разом чи окремо (малюки, які ще не вміють читати, можуть гортати книжки і описувати те, що вони бачать на ілюстраціях).
Уявіть це! Перед читанням книги разом з дитиною «пройдіться по картинкам», перегляньте ілюстрації. Можливо, ваша дитина зможе переповісти історію, користуючись виключно побаченими картинками.
Багато віршів та казок українською мовою можна слухати з дітьми тут https://www.youtube.com/audiomama
Пропонуйте розвивальні ігри малюкам
https://www.youtube.com/user/reverslink/videos
Цікаві ігри для дошкільнят з тваринами
https://www.youtube.com/watch?v=qaaPAlX_xLA
Розвивальні ігри для дітей по скайпу
https://www.youtube.com/watch?v=IY5zHX-mijc
Розвивальні ігри для дітей 3-4 років
https://dityinfo.com/rozvitok-ditini/7-rozvivayuchih-igor-dlya-ditei-3-4-rokiv.html
Сайт «Розвивайка» (для дітей 3-4 років)http://www.kidmade.com.ua/ukr/article/rozvivajuchi-igri-dlja-ditej-vid-3-do-4-rokiv.html
Дидактичні ігри «Який малюнок наступний» https://childdevelop.com.ua/worksheets/1950/
Цікава математика для дошкільнят
https://learning.ua/matematyka/doshkilniata/
Вчимо скоромовки
https://www.moirebenok.ua/materialy-na-ukrainskom-yazyke/rozvivayemo-diktsiyu-45-skoromovok-dlya-ditej-vid-2-rokiv/
Незвичні способи малювання
https://shotam.info/chym-zayniatysia-z-dit-my-pid-chas-karantynu-top-5-veselykh-rozvah/
Знайомимося з порами року та назвами місяців
https://youtu.be/fbE5kmaCWOE
Розвивальні мовні ігри для дітей 3-5 років
https://www.youtube.com/watch?v=8ocueX8_7CU
Розвивальні ігри-вікторини дітей 3-5 років
https://www.youtube.com/watch?v=ksUyX3TCfwk
Логічні ігри на розвиток міркування та кмітливості дітей 3-4 років
https://www.youtube.com/watch?v=OKK4ltCP028
«Family Простір»: Чим зайняти малечу вдома? Цікаві ігри та розваги для дитини
https://www.youtube.com/watch?v=HpUaC5TDR5I
Розвивальні ігри для дітей: ТОП-10 корисних розваг
https://lady.tochka.net/ua/66492-razvivayushchie-igry-dlya-detey-top-10-poleznykh-razvlecheniy/
Три корисні гри на Android для дошкільнят. Та трохи про ігри дітей на планшеті
https://gylyajpole.city/read/blog/21643/3-korisni-gri-na-android-dlya-doshkilnyat-ta-trohi-pro-igri-ditej-na-plansheti
Як допомогти дитині у кризовій ситуації
Ситуація, коли впродовж лише декількох місяців істотно змінюється поведінка малюка, його стосунки з тими, хто поруч, є дійсно критичною для взаєморозуміння і взаємодії між дитиною та дорослими. І саме дорослі не завжди бувають готовими до таких змін. Ще менше вони готові їх приймати та вибудовувати подальші стосунки з дитиною за новими правилами. У кожному конкретному випадку криза стосунків проходить по-різному — гостріше чи м’якше.
У періоди криз діти найбільш вразливі. Коли кризові ситуації зачіпають їх безпосередньо або ж діти піддаються впливу обставин, що завдають психологічної чи моральної травми через засоби масової інформації, важливо захищати їх емоційне благополуччя так само, як і фізичну безпеку.
Перебіг кризового періоду залежить не лише від індивідуальних особливостей малюків, а й від психолого-педагогічної освіченості їх соціального оточення ― насамперед батьків і педагогів. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки, або лише деякі її ознаки. В одного малюка ― це яскраво виражена «боротьба за самостійність», що супроводжується агресивністю, негативізмом і триває довго, а в іншого процес відстоювання своєї незалежності набагато м’якший, проявляється лише в деяких ситуаціях і швидко минає.
Якщо батьки зрозуміють природу і значення кризових періодів, то зможуть більш швидко і ефективно допомогти своєму малюкові успішно вийти з кожної кризи.
Існує кілька факторів, які свідчать про початок чергової кризи. Якщо раніше батькам вдавалося помічати у дитини легкі прояви цих ознак, то з початком кризи поведінка може ставати ще гірше, аж до того, що дитина стане просто невпізнанною.
1. Упертість - стояти на власній точці зору дитина буде за всяку ціну. Подібною поведінкою вона дає зрозуміти, що вже виросла, і бажає, щоб до неї прислухалися дорослі.
2. Негативізм. Часто, у відповідь на своє прохання, батьки почнуть отримувати заперечуючи їх авторитет дії. «Ні» і «не буду» стануть улюбленими виразами малюка.
3. Свавілля під час кризи дитина проявляє шляхом прийняття самостійних рішень, не прислухаючись до порад і думок дорослих.
4. Дитина знецінює все, що ще пару днів тому здавалося дорогим, цікавим і улюбленим. Все виявляється «поганим» і «нехорошим», улюблені іграшки перестають радувати.
5. Деспотизм - малюк прагне приймати рішення за інших, що і коли кому робити. Всі його накази повинні бути виконані, інакше батьків чекає дитяча істерика.
Тепер знаючи причини і значення криз дитини, залишається з'ясувати як потрібно батькам вести себе для того, щоб допомогти впоратися малюкові з цим періодом найбільш безболісно для обох сторін:
1. Будьте обізнані про поширені реакції дітей на травмуючі ситуації
Кожна дитина унікальна в тому, як вона реагує на загрозливі події. Деякі діти стають більш тихими або замикаються, а інші стають дратівливими або влаштовують істерику з метою привернути до себе більше уваги. Багато дітей починають вести себе, як малюки (тобто регресують), наприклад, смокчуть палець або чіпляються за батьків, не відходять від них. Важливо пам'ятати, що все це – нормальна реакція дітей на чинники, які завдають травми, і зберігати спокій та проявляти турботу у ставленні до них.
2. Будьте готові справлятися з дитячими страхами та тривогами
Поширені дитячі страхи можуть посилюватись після пережитої кризової ситуації. Діти починають сильніше боятись темряви й самотності. Частішають проблеми зі сном і такі симптоми, як болі в животі й головний біль, особливо в дітей молодшого віку, які не можуть висловити, що саме вони відчувають. Ви можете допомогти їм заспокоїтися, читаючи казки, програючи ніжну, тиху музику, погладжуючи малюків по спині та пропонуючи їм смачну їжу. Дітей треба заспокоювати і словами, і теплими, сповненими любові обіймами.
3. Забезпечуйте дітям відчуття безпеки
Оскільки, переживаючи важкі події, діти відчувають себе вразливими та пригніченими, батькам дуже важливо в першу чергу зосередитись на захисті своїх дітей і забезпеченні їм фізичного комфорту – ковдр, улюблених продуктів, заспокійливих занять, щоб відновити їх почуття безпеки. Час, що проводиться всією родиною разом, – це справжній притулок для дітей у періоди невизначеності.
4. Обмежуйте доступ дітей до новин
У жодному разі не покладайтесь на новини як джерело необхідної дітям інформації. Звуки й образи репортажів часто занадто яскраві для дітей і змушують їх переживати травмуючі події ще сильніше. Важливо роз'яснювати їм, що відбувається й давати чесні відповіді, дотримуючись основних фактів і не вдаючись у деталі, а потім переконувати малюків у тому, що їх безпека для вас важливіше над усе.
5. Слухайте своїх дітей
Намагайтесь давати дітям можливість для вираження своїх почуттів і занепокоєнь. Ставте відкриті запитання: «Які новини ти чув?», «Як ти себе почуваєш?», «Чи є в тебе якісь запитання?». Так діти зможуть розповісти про свої потреби. Активно слухайте, не намагайтесь виправляти або применшувати значення їх емоцій і чітко та ясно висловлюйте свою підтримку: «Ми робимо все, що в наших силах, щоб ти був у безпеці».
6. Просіть дітей описувати й малювати свої хвилювання
Деякі малюки не хочуть висловлювати свої хвилювання, тому необхідно дати їм можливість виразити себе іншими способами. Письмо й малювання можуть допомогти малюкам справитися з тим, що їх турбує. Використовуйте це як можливість нагадати їм про те, що їхні почуття цілком нормальні. Ви допоможете дітям, якщо продовжите уважно слухати їх протягом усього процесу емоційного одужання.
7. Не забувайте гратись
Гра – це природна форма спілкування й обробки подій кожної дитини. Під час гри діти можуть розповідати історії про те, що вони чули й відчувають, навіть якщо не повністю розуміють це. Це також здоровий спосіб відволіктись від важких життєвих обставин, який допомагає виплеснути енергію та стрес.
8. Демонструйте здорове вміння долання кризових ситуацій
Ваші діти чекають від вас не тільки розради, а й навчання того, як правильно справлятися зі своїми складними емоціями. Давайте собі достатньо особистого часу на осмислення того, що ви переживаєте, щоб у вас був запас сил для допомоги своїм дітям. Але не думайте, що ви повинні постійно приховувати ознаки біди, горя, кризової ситуації – коли ваші діти бачать вас засмученими, станьте для них прикладом і скажіть, що хоча зараз вам сумно й важко, ви знаєте способи зробити так, щоб незабаром вам стало краще.
9. Слідкуйте за поведінкою дітей протягом певного проміжку часу
Хоча зміна дитячої поведінки у відповідь на емоційну травму цілком нормальна, симптоми стресу можуть стати проблемою, якщо будуть зберігатись досить довго. Просто слідкуйте за змінами в їжі, сні, іграх, навчанні та спілкуванні своїх дітей; якщо позитивні зміни не відбуваються протягом тривалого періоду часу, звертайтесь по професійну допомогу.
10. Надихайте дітей на позитивні реакції
Після пережитого діти повинні відновити відчуття власних можливостей, гнучкості й життєстійкості. Допоможіть їм спрямувати свої почуття в конструктивне русло та знайти способи допомогти іншим людям. Коли діти пишуть листівки, беруть участь у волонтерській діяльності разом з усією родиною, це не тільки допомагає їм зосередитись на позитиві, а й задає тон для прийняття всіх життєвих негараздів і протистояння їм.
Допомога дітям, постраждалим внаслідок воєнного конфлікту
Дітям, котрі пережили психологічну травму, досить важко зрозуміти, що сталося з ними. Це пов'язано, насамперед, з їх віковими особливостями, їм бракує соціальної, фізіологічної та психологічної зрілості. Дитина не в змозі повністю усвідомити зміст того, що відбувається, вона просто запам'ятовує саму ситуацію, свої переживання в ту мить (в пам'ять врізається вереск гальм, свист падаючого снаряда, гул вертольотів, звуки ударів, вибуху, жар вогню і т. д.).Інтенсивність переживань може бути занадто сильною для дитини, і вона стає дуже вразливою.
Травмовані діти висловлюють свої, пов'язані з пережитим, почуття через поведінку. Так, у дітей дошкільного віку (від 4 до 7 років) відзначається прагнення до одноманітної гри з використанням предметів, що мають відношення до психотравми.
Спектр посттравматичних симптомів у дітей включає в себе зміни на фізіологічному, емоційному, когнітивному, поведінковому рівнях.
До загальних посттравматичних симптомів, характерних для дитячого віку, відносяться:
На фізіологічномурівні:
1. Порушення сну, часті пробудження під час сну внаслідок кошмарів.
2. Багато дітей скаржаться на болі в животі, головні болі, що не мають фізичних причин.
3. Часте сечовипускання.
4. Розлад стільця.
5. Тремтіння, посмикування.
6. Соматизація - стан, пов'язаний з рецидивуючими соматичними скаргами тривалістю кілька років.
На емоційному рівні:
1. Загальна і найперша реакція на пережитий стресс, страх, тривогу. З часом у дітей можуть розвиватися специфічні фобії; розлад тривожної розлуки, порушення характеризується вираженою тривогою, внаслідок відділення дитини від звичної турботи про нього, страх засипати в темряві одному.
2. Деякі діти часто відчувають почуття провини за те, що трапилося, у них формується уявлення про те, що «погані речі трапляються з поганими дітьми» і вони сприймають хвилювання і страхи батьків як викликані власною поведінкою.
3. Психотравмовані діти стають більш дратівливими.
4. Розвивається депресія.
5. Діти стають плаксивими.
Будьте готовими до непростих запитань.
«Чому відбулася та чи інша подія?» (Продемонструйте своє ставлення до ситуації).
«Чи все буде добре?» (Не давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що військові, міліція, рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства роблять усе можливе для відновлення миру та порядку.)
Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху.
Допоможіть дитині обрати оптимальні стратегії для тієї чи іншої ситуації, зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.
Виховання оптимізму – це найважливіша складова стресостійкості дошкільника. Віра в благополучний результат не тільки допомагає дитині перебування у такому тяжкому емоційному стані, але й програмує її на активні дії щодо виходу з цієї ситуації.
Формуйте позитивне мислення. Розповідайте про різні приємні події, що очікують на дитину в майбутньому. Акцент на радісну подію дозволяє дошкільнику вважати своє життя наповненим тільки приємними, радісними подіями.
Учіть малюків знімати напругу.
У стресі м’язи тіла напружуються, утворюються, так звані м’язові затиски. Розслаблення (релаксація) позитивно діє на м’язи, а відтак – на емоційний стан дитини. Зазвичай, водночас поліпшується настрій. Повному розслабленню сприяє спокійне, рівне дихання і візуалізація (уявлення) місця, в якому дитина відчуває себе спокійно, умиротворено. Це може бути берег річки чи озера, море або ліс і т.д. М’який дотик і погладжування спини дитини також сприяють розслабленню м’язів і емоційному спокою. Якщо заспокоювати дитину не тільки словами, але й дотиками, вона швидше перестає плакати. Включайте в груповій кімнаті для діток спеціальну музику на релаксацію та проводьте «хвилини тиші».
Фізкультура та спортивні ігри не тільки заряджають дитину позитивними емоціями, а й знімають м’язові затиски завдяки природному напруженню м’язів у процесі виконання вправ і подальшому їх розслабленню.
Як же батькам допомогти своїй дитині подолати стрес:
1. Запевніть дитину, що ви зробите все, щоб вона була у безпеці. Ваша реакція багато в чому визначає те, як буде реагувати на подію дитина.
2. Вимкніть телевізор. Розгорнута засобами масової інформації навколо події кампанія може бути травматичною.
3. Майте на увазі, що реакція дитини може бути різною в залежності від віку. Особливо вона може впливати на підлітка. Будьте уважні до поведінки дитини і зверніться за професійною допомогою, якщо зміни в поведінці особливо гострі й тривалі. Майте на увазі, що ваша дитина може бути дратівливою, гиперактивою, тривожною, виявляти труднощі сну і харчування, зміни в поведінці (наприклад, не захоче більше грати з друзями на вулиці), але майте на увазі. що це нормальні реакції на ситуацію стресу, яку вона пережила. Почуття дітей часто знаходять вираження в тілесних реакціях (головний біль, біль у животі тощо) та поведінці (дратівливість, лють). Якщо ці симптоми тривають довше двох тижнів, зверніться за допомогою.
4. Поговоріть з дитиною про те, що сталося. Будьте правдиві. Те, скільки ви можете сказати дитині і як ця інформація повинна бути сформульована залежить від віку. Основне завдання незалежно від віку - це допомогти дитині відновити відчуття безпеки.
Для дошкільнят досить визнати, що «щось недобре сталося, мама і тато засмучені, але з ними все нормально, і вони захистять тебе від біди».
Початкова школа. З'ясуйте, що вони знають про все, що з цього приводу думають, що чули від інших дітей. У цьому віці діти мають потребу в логіці і розумінні. Завірте молодших дітей також, що ніякі їхні проступки не є причиною того, що сталося.
Середня школа. Ви можете поділитися інформацією, яка у вас є. Постарайтеся організувати обговорення, знову ж з'ясуйте, що дитина чула і дізналася з інших джерел. Деякі підлітки можуть робити вигляд або стверджувати, що їх це не зворушило, або, навпаки, бути дуже збудженими. Обидва типи реакцій нормальні в підлітковому віці. Не змушуйте дитину виходити на обговорення, поки він не буде готовий до цього.
5. Спокійно висловіть свої емоції, але пам'ятайте, що ваше врівноважена поведінка буде більше сприяти почуттю безпеки. Допоможіть дитині усвідомити його власні почуття. Підкресліть, що це - нормально відчувати ті почуття, які в ситуації, що склалася, захопили його.
6. Приділяйте дитині більше часу і уваги. Допоможіть дитині заспокоїтися як через психологічний канал, так і фізичний - дитині може знадобитися не тільки більше ласки і уваги, але також більше виходу фізичної енергії
Вкладання спати може бути дуже важливим моментом. Використовуйте його для того, щоб побути з дитиною, почитати йому казку тощо.
7. Дозвольте дитині задавати питання, говорити про події, висловлювати свої почуття. Забезпечте її необхідним матеріалом - пластиліном, фарбами, журналами.
8. Грайте з маленькою дитиною, щоб допомогти їй відіграти свої страхи і занепокоєння
9. Дитина може повторювати знову і знову гру або розповідь. Це може бути втомливим для батьків. Однак це важливо для дитини. І вона стежить за реакцією на її розповідь батьків. Якщо ж дитина застряє і повторення триває багато тижнів без зміни, зверніться до психолога.
10. Дотримуйтеся розпорядку в їжі, гри, сні. Це допоможе дитині відновити почуття стабільності і безпеки. Уникайте непотрібних змін.
11. Діти особливо чутливі після травматичної події. Вони можуть гостро реагувати на звуки, запахи, місця, які нагадують їм про подію. Майте на увазі, що ці чинники можуть викликати сильні емоційні реакції через багато часу після травматичної події. Пам'ятайте, що діти виживають і відновлюються після травматичної події. Дайте дитині і собі час на це.
12. Зверніться за допомогою, якщо ви самі відчуваєте себе тривожно й засмучено. Ви зможете бути кориснішим для дитини, якщо ви будете вести себе спокійно і впевнено.
Який час потрібен дитині, щоб звикнути до нового місця проживання та нового садочка?
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць. Формування у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
Виділяють такі рівні адаптації:
- легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
- середній (протягом 15-30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
- важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей згідно типу пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, які адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри щодо вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування в них розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички в них не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:
- давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
- дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає до нового місця;
- у перші дні – рекомендоване короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
- наблизити домашній режим до режиму дитячого садка;
- формувати навички самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Як говорити з
дітьми про інвалідність
1. Правильні слова
Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.
- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?
- Це хлопчик з інвалідністю.
- Що таке інвалідність?
- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.
Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї.
- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.
Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.
2. Чому?
- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність?
Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу таку аналогію. Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність.
(Цікаво, що у випадку з англійською пояснення «так просто є» дітям майже завжди достатньо: «А, ну є, так є». На відміну від дорослих, які марно намагаються знайти логіку в іноземній граматиці J.
3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність
Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється, що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.
- В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?
Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…
- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.
Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).
Каструлька Анатоля завжди на видноті й часом створює йому незручності.
Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих.
Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки.
- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її.
Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.
- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей.
- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка?
- Тимко має інвалідність і їздить на візочку. Він любить грати в баскетбол, так само, як ти. Йому важче це робити, ніж тобі. Тому що він не може (так швидко) бігати. Але він може так само влучно закидати м’яч у сітку.
4. Підтримувати, а не жаліти
Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.
Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.
Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.
Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.
Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні.
Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що – див. пункт 3 – треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.
Це нормально – співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.
Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.
5. Дізнаватись більше
Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.
- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?
- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.
Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси.
Не бійтеся слова «інвалідність». Запам’ятайте правило прийменника «з». Дитина з інвалідністю, а не інвалід. Хлопчик з аутизмом, а не аутист. Дитина з синдромом Дауна, а не даун.
- Що це таке з хлопчиком? Чому він такий великий, а на візочку?
- Це хлопчик з інвалідністю.
- Що таке інвалідність?
- Інвалідність – це коли людина не може робити певні речі, які можемо робити ми з тобою. Наприклад, людина з дитячим церебральним паралічем не може ходити (або їй дуже важко) чи бігати. Тому їй потрібен візок, щоб пересуватись. Людина зі слабким слухом дуже погано чує всі звуки, мову, музику. Людині з аутизмом важко спілкуватися з іншими людьми і знаходити друзів.
Краще уникати слова «хвороба», «хворий». В дитячій уяві хвороба – це коли ти в ліжку, з термометром і чаєм. Вона має початок та кінець. Крім того, майже всі ці стани не вважаються хворобою з медичної точки зору. Люди з інвалідністю дещо відрізняються генетично або морфологічно. Наприклад, синдром Дауна – не хвороба, а хромосомна аномалія. А ще люди з інвалідністю так само можуть хворіти різними хворобами, як і люди без неї.
- Інвалідність може бути різною. Буває явна – коли її видно. Наприклад, якщо в дитини дитячий церебральний параліч. Або неявна – коли інвалідність не видно одразу. Наприклад, це аутизм. Діти з аутизмом виглядають так само, як і діти без. Але вони мають свою особливу поведінку. Можуть сильно засмутитись і голосно це проявляти. Або їх дратує, коли навколо багато шуму. Це не означає, що вони невиховані. Просто їм буває важче себе контролювати.
Пам’ятайте, що не варто вживати слова «даун», «дебіл», «олігофрен» та інші подібні їм для негативної характеристики людини. Тому що це назви медичних діагнозів.
2. Чому?
- Чому виникає інвалідність? – це буде наступне очікуване питання від дитини. Чому в хлопчика аутизм? Чому в дівчинки з’явилась інвалідність?
Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, наведу таку аналогію. Я навчаю англійській мові дітей від найменшого віку до 10 років. З школярами 1-4 класів ми починаємо вивчати граматику. Як пояснити дітям, чому дієслова третьої особи однини в англійській мають закінчення -s? Ніяк. Я ніяк це не пояснюю, тому що тут не може бути ніякого пояснення. Так просто є. Так склалось. Такі правила мови. Так склалось життя, що хлопчик має інвалідність.
(Цікаво, що у випадку з англійською пояснення «так просто є» дітям майже завжди достатньо: «А, ну є, так є». На відміну від дорослих, які марно намагаються знайти логіку в іноземній граматиці J.
3. Бачити насамперед дитину, а не інвалідність
Є чудовий французький мультфільм про Анатоля та його каструльку. Анатоль постійно носить з собою каструльку. Ніхто не знає, чому вона з’явилась. Вона була з ним завжди. Це виглядає дивно, і тому діти не прагнуть гратися з Анатолем. Анатоль був би щасливий позбутися каструльки, але не може. Йому сумно. Але одного разу він знайомиться з дівчиною, яка навчає його жити з каструлькою. Виявляється, що хоча й каструлька створює певні незручності, Анатоль може гратися та радіти, як будь-хто інший.
- В які ігри грають діти з інвалідністю, як гадаєте? – запитала я в дітей. – Чи потрібні дітям з інвалідністю спеціальні іграшки?
Діти задумались, і дехто невпевнено сказав, що напевно так, потрібні…
- А насправді ні. Діти з інвалідністю граються в ті ж самі ігри, що й діти без інвалідності. Так само люблять Лего, ляльки, футбол або ігри на планшеті. Через інвалідність їм може бути складно робити деякі речі. Або це може займати більше часу. Але їм не потрібні спеціальні ігри та спеціальні іграшки.
Бачити перш за все дитину, а не інвалідність – це не означає, що ми маємо ігнорувати її особливості. Мами таких дітей кажуть, що засмучує як надмірна увага до особливостей дитини, так і намагання зробити вигляд, що особливості не помічають (якщо вони дуже явні).
Каструлька Анатоля завжди на видноті й часом створює йому незручності.
Діти одразу звертають увагу на те, що хтось відрізняється від інших. Це нормально. Вони помітять рожеве волосся, інший колір шкіри, незвичне вбрання. Але при цьому діти налаштовані не негативно, а зацікавлено. Переляк, негатив і осуд вони можуть «зчитати» з реакції дорослих.
Деякі прояви інвалідності можуть збентежити – сильні емоції, дивні звуки. Тоді варто заспокоїти дитину і без драматизації пояснити, що відбувається. Своїм спокоєм і готовністю допомогти ви продемонструєте дитині найкращу модель поведінки.
- Дівчинка плаче, тому що втомилась. Їй важко заспокоїтись. Давай відійдемо і не будемо заважати мамі заспокоїти її.
Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що нас об’єднує. Що ми маємо спільного.
- Всі люди різні і всі чимось несхожі на інших. Кожна людина має свої особливості. Дивися, в тебе хвилясте волосся, а в мене – пряме. Ти бігаєш, а Тимко пересувається на візочку. Це нормально – бути різними. Це навіть класно! Адже тоді нам цікаво дружити і щось дізнаватись про інших людей.
- Ми різні, але ми всі любимо дивитися мультики. Давай дізнаємось, які мультики любить дівчинка?
- Тимко має інвалідність і їздить на візочку. Він любить грати в баскетбол, так само, як ти. Йому важче це робити, ніж тобі. Тому що він не може (так швидко) бігати. Але він може так само влучно закидати м’яч у сітку.
4. Підтримувати, а не жаліти
Жити з інвалідністю – складно. Багато речей, на які ми навіть не звертаємо уваги, таким людям даються нелегко.
Але ми маємо відрізняти жалість від підтримки. Жалість робить людину, яку ми жаліємо, маленькою і беззахисною в наших очах, і в очах оточуючих. Підтримка ж – це розмова на рівних.
Я знаю, що тобі важко. Я поруч, щоб допомогти, якщо тобі буде потрібно.
Коли я готувалась до заняття про інвалідність з дітьми, я раптом усвідомила одну річ. Що коли веду розмову про таких людей, читаю про них, дивлюся відео, моє обличчя несвідомо стає жалісливим. Прагнення пожаліти, а не підтримати, дуже міцно засіло десь у мене всередині.
Якщо ви так само одягаєте «жалісливе обличчя», це не ваша провина. Це результат стигматизації інвалідності, яка довго панувала в нашому оточенні.
Трохи самоконтролю, і цього жалісливого ставлення можна позбутися. Передавати його дітям тим більше не варто. Тому що – див. пункт 3 – треба бачити насамперед дитину, а не інвалідність. І ми маємо вчитися говорити з нашими дітьми про це так само звичайно і спокійно, як і на будь-які інші теми.
Це нормально – співчувати батькам, які виховують дитину з інвалідністю. Бо їм справді треба докладати дуже багато зусиль. Бачити та цінувати ці зусилля, допомагати, якщо потрібно, відзначати перемоги, разом сумувати через невдачі – це все теж розмова на рівних.
Не потрібно винаходити якусь особливу поведінку. Достатньо звичайного спілкування «як завжди». З друзями – дружити, з приятелями – перекидатись привітами, незнайомцям – посміхатись.
5. Дізнаватись більше
Речі, про які ми мало знаємо, можуть нас бентежити або лякати. Тому важливо дізнаватись більше про людей з інвалідністю.
- Чи можна заразитись інвалідністю? Чи буде в мене інвалідність, якщо я пограюся з такою дитиною?
- Ні. Інвалідність не може передатись іншій людині. Можеш через це не хвилюватись.
Розкажіть дитині про те, що полегшує життя людям з інвалідністю: про інвалідні візки, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, мову жестів тощо. Можна навіть вивчити кілька слів мовою жестів. Покажіть написи шрифтом Брайля на упаковках ліків. На прогулянці зверніть увагу на пандуси.
для формування соціального здоров’я дитини
1. Формуйте в дитини навички самообслуговування. Не поспішайте з
допомогою, надавайте дитині можливість самій упоратися із завданням.
2. Заохочуйте ігри з іншими дітьми, розширюйте коло спілкування з
дорослими. Влаштовуючи родинні свята, запрошуйте друзів дитини, активізуйте їх
участь у святі. Проводьте конкурси, ігри, що вимагають спільної діяльності
дітей, уміння домовлятися, поступатися, розподіляти ролі.
3. Уважно слухайте дитину, коли вона з вами розмовляє. Таким чином
вчіть її поважати співрозмовника, встановлювати дружні стосунки з іншими
людьми. Не залишайте без відповіді її запитання і прохання. Якщо немає
можливості виконати прохання, пояснюйте причину відмови. Пропонуйте альтернативу.
4. Говоріть з дитиною, як із дорослою людиною, про події, що стосуються
її, родини друзів. Обговорюйте конфліктні ситуації, що склалися в дитячому
садку, у дворі. Знаходьте шляхи виходу з конфлікту. При цьому звертайтеся до
власного досвіду дитини, наводьте приклади з книг, телепередач.
5. Читайте дитині твори соціально-морального змісту (В. Бірю- ков “Добрі слова”, М. Стельмах “Через кладку”, В. Сухомлинський “Сильний і мужній” тощо). Турбуйтеся про те, щоб у неї були нові враження. Аналізуйте прочитане, акцентуючи увагу на позитивних і негативних рисах характеру героїв, їхніх учинках
6. Займайтеся з дитиною спільною творчою діяльністю: грайтеся, малюйте, майструйте. Закріплюйте знання профізичну, психічну та соціальну сфери здоров'я.
Як батькам навчити дитину хороших манер
Якщо ви навчите свою дитину бути ввічливою і уважною до оточуючих, це дозволить їй сформувати хороші манери. Такий навик принесе їй велику користь в майбутньому. Навчити дитину хорошої поведінки буде легше, якщо ви встановите правила хороших манер у різних ситуаціях.Коли ви навчите дитину хороших манер, ви й самі відчуєте переваги від цього. Всі батьки люблять чути від вчителів або інших батьків, які чемні й виховані їхні діти. Батьки, чиї діти вміють чемно розмовляти по телефону, можуть не турбуватися, коли їх дитина бере трубку. Крім того, батьки ввічливих дітей не бояться ходити з ними в гості.
Як виховати в дитині ввічливістьРозглянемо кілька рекомендацій, які допоможуть прищепити дитині хороші манери. Починайте з раннього віку - і з часом ви будете приємно здивовані.
Показуйте приклад гарної поведінки
Ви повинні демонструвати дитині приклад гарної поведінки вдома. Це може прозвучати банально, але ви завжди повинні пам'ятати, що діти завжди наслідують своїх батьків. Почніть з самого основного.
Говоріть «будь ласка» і «спасибі» протягом дня. Говоріть це дітям. Говоріть це своєму чоловікові, продавцеві в магазині і всім, з ким спілкуєтеся протягом дня. Переконайтеся, що дитина чує, як ви вимовляєте ці слова.
Заохочуйте дитину теж використовувати ці слова. Нагадуйте про це дитині, коли це необхідно. Якщо дитина каже: «Дай мені...» або «Мені потрібно...» і чекає, що ви дасте їй той чи інший предмет, скажіть їй, щоб вона попросила ввічливо. Поясніть, що вона повинна використовувати такі слова, як «Будь ласка» і «Можна мені...?»
Всім подобається, коли їм дякують. Дякуйте дитини навіть за дрібниці, наприклад, за те, що вона передала сіль за обідом.
Проявляйте терпіння
Щоб дитина навчилася хороших манер, може знадобитися певний час. Зміни не відбуваються швидко, особливо, якщо при цьому змінюється щось звичне для дитини. Але якщо вносити зміни в м'якій формі і постійно поправляти дитину, коли вона робить щось неправильно, це дасть потрібний результат.
Можливо, вам доведеться витратити місяці на те, щоб домогтися змін. Але коли ви побачите, як всі члени сім'ї ввічливо розмовляють між собою, це може в цілому змінити атмосферу в сім'ї на краще. Це поліпшить і ваші взаємини з чоловіком. Чоловіки і дружини відчувають позитивні емоції, коли їм дякують за те, що вони роблять для сім'ї (наприклад, готують смачну їжу або роблять роботу по дому).
Учіть дитину вдячності
Прищепити дитині хороші манери - не те ж саме, що навчити її ввічливих фраз. Важливим елементом хороших манер є вдячність і повага.
Коли діти висловлюють свою подяку за те, що батьки роблять для них, вони:
відчувають себе краще;
перестають сприймати те, що батьки роблять для них, як належне;
розвивають емпатію, оскільки розуміють, що інші люди стараються заради них.
Якщо дитина не відчуває вдячності, вона росте егоїстичною і сприймає все, що у неї є, як належне. І навпаки, дитина, яка говорить «будь ласка» і «спасибі», часто справляє враження доброзичливої і турботливої людини. Обидві ці якості гідні захоплення.
Починайте якомога раніше
Дитину можна почати вчити хороших манер з півтора року. Почніть з того, що навчіть її говорити «будь ласка» і «спасибі», коли це доречно. Це корисно, навіть якщо дитина ще не розуміє, чому потрібно бути ввічливим. Коли батьки демонструють хороші манери під час прийому їжі (наприклад, не ставлять лікті на стіл або говорять: «Передай, будь ласка, сіль»), діти починають робити так само.
Батьки можуть прищеплювати дитині хороші манери в ігровій формі. Ви можете використовувати для цього ляльки або м'які іграшки. Спробуйте зіграти в таку гру: дозвольте дитині зіграти роль батька, а самі побудьте неслухняною дитиною.
Продовжуйте вчити дитину хороших манер в міру її зростання
Старші діти повинні знати, що потрібно сказати, коли їм дарують подарунок, коли їх знайомлять з іншою людиною, коли вони піднімають слухавку телефону тощо.
Через певний час дитина звикне до правил поведінки в різних ситуаціях, і їх не потрібно буде нагадувати. У міру дорослішання дитина буде пам'ятати про правильні манери, і вам менше потрібно буде контролювати її.
Не забувайте хвалити дитину, коли вона без ваших підказок проявляє хороші манери. Дитина буде намагатися повторювати поведінку, за яку ви її хвалите.
Простими словами про те, як працює
ненасильницьке спілкування
Під час конфліктів у сім’ї, з друзями чи на
роботі ми схильні узагальнювати та оцінювати іншу сторону. Це відразу викликає
опір і захист у відповідь, і вас просто перестають чути. Ненасильницьке
спілкування пропонує інший спосіб донесення своєї думки: не оцінювати, а
говорити про факти, особисті почуття й потреби, висловлювати прохання замість
вимоги. Як це працює на практиці?*
Що таке ненасильницьке спілкування
Це підхід до спілкування, який створив психолог
Маршалл Розенберг. Часто конфлікти виникають через непорозуміння, а мова
ненасильницького спілкування – це мистецтво розуміти, що тобі потрібно й чого
ти хочеш від іншої людини, та висловити свої потреби в безпечній для неї формі.
Це мова розслабленості, яка вчить нас говорити про те, що є всередині: почути
себе та прокомунікувати. Ненасильницьке спілкування – це коли інтереси всіх
сторін задоволені.
Ненасильницьке спілкування вчить розпізнавати як
свої потреби так і чужіНавіщо це мені потрібно?
Коли ми розуміємо потреби одне одного, в нас
більше шансів зійтися на чомусь і не зіпсувати стосунки. Пари часто приходять
на консультації і починають нещадно одне одного звинувачувати: від «ти ніколи
не виносиш сміття» до «ти взагалі мене не любиш», «ти мені все життя зіпсував».
Усе це оцінки та узагальнення, а не факти.
Принципи ненасильницької комунікації вчать, що
насамперед треба говорити про факти без оцінок. Не «ти мене не поважаєш», а
«вчора і сьогодні ти не помив посуд і не застелив ліжко, як ми домовлялися». Це
факт, з яким інша людина може погодитися.
Другий крок – сказати про свої почуття.
Наприклад, «коли ти так робиш, я починаю гніватися, мене це засмучує».
За цими почуттями завжди стоїть якась потреба.
Вона не в тому, щоб партнер помив посуд чи виніс сміття, потреба може полягати
в тому, щоб бути почутим, відчувати любов – у кожного вона своя. Найголовніше –
помітити це в собі, а не одразу розкидатися судженнями та узагальненнями.
Часто ми не знаємо, як сказати щось ненасильницькою
мовою, тому вирішуємо мовчати, бо нам незручно. Наприклад, ситуація: дівчина
сидить у вагоні метро, розпущене волосся іншої пасажирки падає їй на плече.
Літо, у вагоні спекотно. Але дівчина не знає, як висловити своє роздратування
так, щоб не образити людину, і мовчить, чекає, поки та помітить сама.
Роздратування зростає. Через п’ять зупинок дівчина з розпущеним волоссям різко
повертається до нашої знайомої та роздратовано питає: «Може, ви вже нарешті
приберете свою сумку з моїх колін?». У жодної з них не було навички сказати про
те, що не влаштовує, способом, який був би приємним для обох сторін.
Ненасильницьке спілкування вчить розпізнавати і
свої потреби, і потреби інших. Коли ми відмовляємося від ярликів та оціночних
суджень, виявляється, що інші люди так само, як ми, мають почуття та потреби.
Розенберг пише, що нас навчили думати категоріями «правильно-неправильно» з
огляду на наявність ворога. І коли ми дивимося на іншу людину як на ворога, то
починаємо використовувати мову суджень.
Розенберг пропонує таку метафору: мова суджень –
це мова шакала, а ненасильницьке спілкування – це мова жирафа. Суть
ненасильницької комунікації не тільки в тому, щоб вміти говорити мовою жирафа
(екологічно висловити свої потреби і почуття), а й у тому, щоб вміти перекласти
мову шакала мовою жирафа. Тобто побачити за неприємними словами іншої людини
потребу.**
Наприклад, хлопець з дівчиною йдуть разом у
кіно, при зустрічі він каже їй: «У тебе з’явилися прищі». Вона може сприйняти
це як критику, образитися і закритися, а може спробувати зрозуміти його потребу
й уточнити: «Чому ти так кажеш? Ти турбуєшся про моє здоров’я?». Таким чином
ненасильницьке спілкування вчить відходити від суджень правильно-неправильно,
добре-погано, а дивитися у суть речей.
Ненасильницьке спілкування – це коли інтереси
всіх сторін задоволені
Уявіть, що між вами й партнером умовна лінія
кордону: є ти і є я. Зазвичай у конфліктах ми кажемо «ти робиш ось так, ти
поганий», а у відповідь людина інстинктивно захищається. Ненасильницьке спілкування
вчить говорити на своїй території, тобто «я відчуваю злість, я засмучуюся».
У такого підходу два складники. По-перше, жодна
доросла людина не має права вчити іншу дорослу людину, як поводитися і жити.
По-друге, коли ми говоримо про себе, людина вмикається емпатично, бо ми
звіряємо свої почуття. Але якщо ми говоримо про неї, вказуємо, що робити, у
людини виникають психологічні щити, вона нас просто не чує.Як практикувати ненасильницьке спілкування
Ідея ненасильницького спілкування звучить гарно,
але на практиці це доволі складно. Якби це було універсальною мовою, наш світ
уже давно став би кращим.
Нас з дитячого садка вчать спілкуватися
«насильницьким» шляхом – з оцінками, осудженням, критикою. Більшість із нас
живе з уявленням: «Якщо я не виграю, то програю». Тому ми звикли просувати свої
інтереси замість того, щоб шукати варіант, за якого виграють обидві сторони.
Усі ці всі кроки ненасильницького спілкування
нелегко тренувати. Коли ти на емоціях у конфлікті, важко спокійно висловити
спостереження, відстежити потреби й емоції. Але це навичка, яку треба
практикувати. Метод ненасильницького спілкування дозволяє перетворити будь-яку
розмову в ефективний і доброзичливий діалог.
До уваги батьків! Трудові права в умовах карантину
У період запровадження карантину та застосування обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), коли через обмеження руху громадського транспорту, міжміського сполучення, тощо працівники не мають можливості дістатися до місця роботи чи у зв’язку з падінням доходів підприємства простоюють або закриваються, до Уповноваженого з прав людини надходять повідомлення про порушення роботодавцями трудових прав працівників.
Які ж трудові права має працівник у період карантину?
Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Цим Законом до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість» внесено зміни, відповідно до яких працівники під час карантину мають право:
-
працювати на умовах дистанційної (надомної) роботи (стаття 60 КЗпП України).
Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Статтею 50 КЗпП встановлена нормальна тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень.
У період запровадження карантину та застосування обмежувальних заходів умова про дистанційну (надомну) роботу встановлюється у наказі (розпорядженні) роботодавця, з яким має бути ознайомлений працівник.
-
працювати на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).
За погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу так і згодом.
Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.
Облік робочого часу забезпечується роботодавцем.
Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.
-
на оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені трудовим договором, за виконання дистанційної (надомної) роботи або роботи на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).
Виконання дистанційної (надомної) роботи чи застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
-
на оплату часу простою в період оголошення карантину з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП України).
-
на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину (стаття 84 КЗпП України, стаття 26 Закону України «Про відпустки»)
Звертаємо увагу, що така відпустка надається за згодою сторін трудового договору. Якщо працівник не виявив бажання на оформлення відпустки без збереження заробітної плати на час карантину, роботодавець не має права вимагати від нього написати заяву на таку відпустку.
Крім того слід мати на увазі, що відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» матері або іншій особі (батьку дитини, бабі, діду чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів) надається відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину. Така відпустка надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку. Тобто, роботодавець не має права відмовити зазначеним працівникам у наданні зазначеної відпустки.
Також працівники мають право використати у період карантину:
- невикористані оплачувані щорічні основну та додаткову відпустки, порядок надання яких визначено у статті 10 Закону України «Про відпустки»;
- соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи(стаття 19 Закону України «Про відпустки»).
- на допомогу по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України (статті 47, 471 Закону України «Про зайнятість населення).
Допомога по частковому безробіттю надається центрами зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та у разі відсутності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Карантин не може бути підставою для звільнення.
Під час карантину спостерігаються випадки, коли роботодавці змушують працівників писати заяви на звільнення за власним бажанням. Такі дії роботодавця є незаконними.
Законодавством про працю не передбачено підстав для звільнення працівника у період карантину або обмежувальних заходів. Тому, якщо у працівника не має бажання звільнитись з роботи, йому слід відмовитись від написання такої заяви. У протилежному випадку, коли працівник буде вважати звільнення незаконним і звернеться до суду з позовом про поновлення на роботі, йому буде вкрай важко довести факт примушування з боку роботодавця до написання заяви про звільнення за власним бажанням.
Незалежно від введення карантину або обмежувальних заходів, трудовий договір може бути розірваний лише з підстав, прямо визначених Кодексом законів про працю України або іншими спеціальними Законами, зокрема Законом України «Про державну службу».
У разі, якщо у період карантину у працівника виникли обставини, зумовлені неможливістю продовжувати роботу,то трудовий договір у будь-який час може бути припинений за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) або розірваний за власним бажанням працівника (стаття 38 КЗпП України).
Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України.
Що необхідно знати працівнику у випадку звільнення з роботи?
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок.
У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Після звільнення громадянин має право на соціальний захист на випадок безробіття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 р. № 244 внесено зміни до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а саме:
- Державному центру зайнятості надано право у період встановлення карантину визначати особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку.
- у період встановлення карантину реєстрація безробітного здійснюється з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного за формою, визначеною Державним центром зайнятості. Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного.
- після завершення карантину безробітний зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості перелік документів, визначених пунктами 17-19 цього Порядку. Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 цього Порядку(зокрема, хвороби громадянина, смерті членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років тощо). У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною.
За інформацією розміщеною на офіційному сайті Державного центру зайнятості всі консультації, пов’язані з отриманням соціальних послуг та матеріального забезпечення, надаються різними способами дистанційної комунікації.
Громадяни, які виявили намір отримати статус безробітного, подають заяву про надання/поновлення статусу безробітного та заяву про призначення/поновлення допомоги по безробіттю у такі способи:
-у скриньку для кореспонденції, що розташована при вході до центру зайнятості;
-через електронну пошту центру зайнятості.
-нарахування допомоги по безробіттю здійснюється без відвідування безробітним центру зайнятості у разі підтвердження ним телефоном наміру перебувати на обліку у службі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю й інші соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
Які ж трудові права має працівник у період карантину?
Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Цим Законом до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про зайнятість» внесено зміни, відповідно до яких працівники під час карантину мають право:
- працювати на умовах дистанційної (надомної) роботи (стаття 60 КЗпП України).
Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Статтею 50 КЗпП встановлена нормальна тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень.
У період запровадження карантину та застосування обмежувальних заходів умова про дистанційну (надомну) роботу встановлюється у наказі (розпорядженні) роботодавця, з яким має бути ознайомлений працівник.
- працювати на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).
За погодженням між працівником і роботодавцем для працівника може встановлюватись гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу так і згодом.
Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатись поділ робочого дня на частини;
2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
3) час перерви для відпочинку і харчування.
Облік робочого часу забезпечується роботодавцем.
Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту, інше) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.
- на оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені трудовим договором, за виконання дистанційної (надомної) роботи або роботи на умовах гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП України).
Виконання дистанційної (надомної) роботи чи застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
- на оплату часу простою в період оголошення карантину з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП України).
- на відпустку без збереження заробітної плати на період карантину (стаття 84 КЗпП України, стаття 26 Закону України «Про відпустки»)
Звертаємо увагу, що така відпустка надається за згодою сторін трудового договору. Якщо працівник не виявив бажання на оформлення відпустки без збереження заробітної плати на час карантину, роботодавець не має права вимагати від нього написати заяву на таку відпустку.
Крім того слід мати на увазі, що відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» матері або іншій особі (батьку дитини, бабі, діду чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, особі, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одному із прийомних батьків чи батьків-вихователів) надається відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину. Така відпустка надається за бажанням працівника в обов'язковому порядку. Тобто, роботодавець не має права відмовити зазначеним працівникам у наданні зазначеної відпустки.
Також працівники мають право використати у період карантину:
- невикористані оплачувані щорічні основну та додаткову відпустки, порядок надання яких визначено у статті 10 Закону України «Про відпустки»;
- соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи(стаття 19 Закону України «Про відпустки»).
- на допомогу по частковому безробіттю на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України (статті 47, 471 Закону України «Про зайнятість населення).
Допомога по частковому безробіттю надається центрами зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Сума допомоги по частковому безробіттю надається роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва за період проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, та у разі відсутності у роботодавця заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Карантин не може бути підставою для звільнення.
Під час карантину спостерігаються випадки, коли роботодавці змушують працівників писати заяви на звільнення за власним бажанням. Такі дії роботодавця є незаконними.
Законодавством про працю не передбачено підстав для звільнення працівника у період карантину або обмежувальних заходів. Тому, якщо у працівника не має бажання звільнитись з роботи, йому слід відмовитись від написання такої заяви. У протилежному випадку, коли працівник буде вважати звільнення незаконним і звернеться до суду з позовом про поновлення на роботі, йому буде вкрай важко довести факт примушування з боку роботодавця до написання заяви про звільнення за власним бажанням.
Незалежно від введення карантину або обмежувальних заходів, трудовий договір може бути розірваний лише з підстав, прямо визначених Кодексом законів про працю України або іншими спеціальними Законами, зокрема Законом України «Про державну службу».
У разі, якщо у період карантину у працівника виникли обставини, зумовлені неможливістю продовжувати роботу,то трудовий договір у будь-який час може бути припинений за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України) або розірваний за власним бажанням працівника (стаття 38 КЗпП України).
Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України.
Що необхідно знати працівнику у випадку звільнення з роботи?
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок.
У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Після звільнення громадянин має право на соціальний захист на випадок безробіття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 р. № 244 внесено зміни до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а саме:
- Державному центру зайнятості надано право у період встановлення карантину визначати особливості реєстрації, перереєстрації безробітних, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку.
- у період встановлення карантину реєстрація безробітного здійснюється з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного за формою, визначеною Державним центром зайнятості. Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного.
- після завершення карантину безробітний зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості перелік документів, визначених пунктами 17-19 цього Порядку. Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 цього Порядку(зокрема, хвороби громадянина, смерті членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років тощо). У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною.
За інформацією розміщеною на офіційному сайті Державного центру зайнятості всі консультації, пов’язані з отриманням соціальних послуг та матеріального забезпечення, надаються різними способами дистанційної комунікації.
Громадяни, які виявили намір отримати статус безробітного, подають заяву про надання/поновлення статусу безробітного та заяву про призначення/поновлення допомоги по безробіттю у такі способи:
-у скриньку для кореспонденції, що розташована при вході до центру зайнятості;
-через електронну пошту центру зайнятості.
-нарахування допомоги по безробіттю здійснюється без відвідування безробітним центру зайнятості у разі підтвердження ним телефоном наміру перебувати на обліку у службі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю й інші соціальні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
Фрося розповість нам, як не боятися віруса. Не хворійте!
Як правильно реагувати, коли дитина намагається домогтися свого істерикою
Кожна дитина вчиться досягати своїх цілей, шукає різні шляхи, експериментує. Це цілком нормальний процес. Питання в тому, яким шляхом дорослі дозволяють їй цих цілей досягти.
Головне правило: ні в якому разі не можна піддаватися емоційним маніпуляціям дитини. Не можна поступатися дитині коли вона плаче чи кричить у відповідь на заборону або відмову у виконанні її бажань.Тверде батьківське «ні», сказане без повторень, всього один раз, і збереження спокою – єдині заходи, які допоможуть дитині позбутися звички так себе поводити.Чудовий зразок такої поведінки можна знайти у спогадах дочки знаменитого психолога Л.С. Виготського про свого батька.У перші роки свого життя Ася (молодша сестра оповідачки) зростала нелегкою дитиною, вона була, як прийнято говорити, з характером. Це проявлялося в бурхливих скандалах, які вона періодично влаштовувала. Мама працювала і нас виховувала няня, яка дуже любила Асю, страшно її балувала, в усьому потурала їй, що, безумовно, не сприяло поліпшенню її характеру.
Побачивши одного разу один із Асиних “фокусів”, Лев Семенович сказав, що сам нею займеться, і просив нікого не втручатися. Ася дуже любила гуляти, дуже добре грала під час прогулянки, але повернення додому викликало в неї бурхливий протест. Як тільки вона бачила, що ми наближаємося до будинку, вона лягала на тротуар, починала бити ногами, не підпускаючи до себе, і нестямно кричала. Ось таку картинку і побачив якось батько.
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому. Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно. Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому. Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно. Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …
Безсумнівно, активна участь батька у вихованні Асі сприяла вирівнюванню її характеру. Поступово всі її зриви припинилися, і до школи вона була цілком контактної дівчинкою, добре спілкувалася з дорослими і однолітками, серед яких завжди, впродовж всього свого життя, мала багато справжніх друзів.
Ми бачимо, як майстерно, психологічно тонко і точно поводився батько. Ось головні і, по суті, прості «секрети» його виховного успіху:
● він зберігав спокій і неучасть у демонстрації (іноді йшов),
● був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени (допомагав піднятися, вмитися),
● нічого не говорив під час і після істерики,
● був послідовний, не відходив від своєї «методики».
● він зберігав спокій і неучасть у демонстрації (іноді йшов),
● був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени (допомагав піднятися, вмитися),
● нічого не говорив під час і після істерики,
● був послідовний, не відходив від своєї «методики».
Консультація на тему : "Як дітям реагувати на знущання (булінг)"
Діти цілком природно відчувають страх і засмучення, коли їх утискають інші діти. Але вони можуть перешкоджати булінгу, демонструючи впевненість і не приймаючи те, що відбувається з ними, близько до серця.
Діти не повинні ображати або битися з тими, хто з них знущається, оскільки це може призвести до більшої агресії й, можливо, до серйозних травм. Навчіть дитину звертатись по допомогу до дорослих або інших однолітків, якщо вона відчуває небезпеку.
Якщо дитина піддається тиску, залякуванню в Інтернеті чи за допомогою текстових повідомлень по телефону, вона не повинна відповідати на отримані загрози. Найкраще, якщо вона покаже отримане повідомлення дорослим і заблокує номер недоброзичливого відправника. Постарайтеся забезпечити безпеку дитини в Інтернеті й порадьте приймати повідомлення тільки від тих людей, яких вона добре знає.
Якщо утиск має місце в реальному світі, дайте дитині такі поради:
Якщо це безпечно, порозмовляй з дитиною, яка намагається тебе образити. Подивись їй в очі й рішуче, але спокійно скажи: «Дай мені спокій» або «Я тебе не боюсь».
Іди від дитини або групи дітей, які намагаються тебе образити. Діти, яких намагаються образити, не повинні втікати (навіть якщо їм дуже хочеться). Це може посилити відчуття влади у кривдників.
Розкажи дорослим про те, що сталося. Дитина повинна заздалегідь знати, до кого з учителів або шкільного персоналу вона може звернутись і розповісти про інцидент.
Діти, які бачать, як ображають іншу дитину, також повинні негайно звертатись по допомогу до дорослих.
Діти можуть бути стурбовані тим, що іншим дітям не сподобається, що вони шукають допомоги в дорослих, розповідаючи про свої неприємності. Але звернення по допомогу до дорослих – це єдиний спосіб вирішення проблеми. У деяких випадках дитина може попросити дорослих, щоб вони не розкривали її ім'я одноліткам.
Якщо дитину ображають
Утиск і знущання мають місце тоді, коли діти замкнуті й не звертаються по допомогу до інших людей. Переслідування може мати не тільки грубий, а й тонкий емоційний характер і дуже болісно сприйматися дитиною. Такий тип знущання називається емоційним або соціальним знущанням і призводить до вираженої соціальної ізоляції потерпілого. Даним видом булінгу важко керувати, адже він викликає не фізичний, а емоційний біль, походження якого дуже непросто пояснити дорослій людині.
Дівчата, які діймають іншу дівчинку, як правило, використовують саме цей вид знущання. Щодо хлопчиків, булінг, як правило, має як фізичний, так і емоційний характер одночасно. І хлопчики, й дівчатка можуть бути об'єктом емоційного знущання.
І хоча в цьому випадку немає простих рішень, такі стратегії можуть бути корисними.
Визнайте існування проблеми. Спроба ігнорувати образливу поведінку не примусить кривдника змінити своє ставлення до дитини. Допоможіть дитині визнати, що проблема існує і що ви допоможете їй подолати всі труднощі. Також допоможіть дитині зрозуміти, що вона в цьому не винна.
Використовуйте рольові ігри для того, щоби змоделювати правильну поведінку дитини. Практикуйте разом з нею конструктивну реакцію на образливі зауваження або дії до того часу, доки вони не будуть доведені до автоматизму й не стануть природними для дитини. Допоможіть їй придумати різні сценарії того, як вона могла б вчинити у випадку небезпеки. Придумуйте й моделюйте абсурдні або обурливі ситуації в ігровій формі, щоб не налякати, а навпаки, вселити впевненість у вашу дитину. Крім того, практикуйте використання гумору як способу бути асертивним. У деяких випадках ваша дитина могла би сказати щось на зразок: «Будь ласка, припини, ти занадто багато дивишся телевізор!» або просто: «Не треба!» й піти від потенційного кривдника. Такого роду творче мислення може допомогти вашій дитині зняти напругу та здобути деякий контроль над подібними ситуаціями.
Заохочуйте дитину розвивати інтереси в іншому мікросоціальному середовищі. Переконайте її зустрічатися із друзями, які розуміють і цінують її. Допоможіть дитині знайти себе там, де вона відчуває, що її приймають і чекають. Допоможіть дитині розібратися, що собою являє справжня дружба, поясніть їй, як слід вибирати друзів.
Порозмовляйте з керівництвом школи. Якщо знущання відбувається у певних соціальних ситуаціях або на певних шкільних заходах (наприклад, у роздягальні перед уроком фізкультури), іноді простіше звільнити дитину від них. Це не завжди найкращим чином відповідає інтересам дітей, тому через страх розчаруватись вони бояться прийняти таке рішення. Обов'язково спитайте в дитини, чи дійсно вона хоче продовжувати брати участь у подібних ситуаціях або заходах. Крім згаданих кроків ви можете попросити вчителів робити так, щоб ваша дитина якомога менше зіштовхувалась і проводила час із потенційними кривдниками.
Поясніть дитині, що треба уникати груп дітей, які ображають інших. Іноді дитина, яка уникала подібних груп, раптом може отримати «запрошення» увійти в одну з них. Розкажіть їй про непостійність таких «дружніх стосунків». Детально розкажіть про якості, якими повинні володіти справжні й вірні друзі.
Ваша дитина мусить знати, що ви завжди на її боці. Ви не можете сформувати ідеальну відповідь на цю проблему. Але ви можете допомогти дитині тим, що будете завжди готові вислухати її й намагатися зрозуміти її почуття, разом придумувати способи, як упоратися з булінгом.
Консультація на тему: "Як розважити дітей під час вимушеного карантину"
Під час карантину лікарі рекомендують залишатися вдома та уникати контактів з оточуючими. Однак багато батьків скаржаться, що їхні діти буквально божеволіють через таку вимушену ізоляцію. Батькам доводиться постійно вигадувати, чим зайняти дітей.
Якщо ви теж змушені залишатися разом з дітьми вдома, період карантину буде тягнутися для вас дуже довго. І вам необхідно мати в запасі кілька занять, за допомогою яких ви зможете розважити дитину. Розглянемо кілька ідей, які допоможуть вам в цьому.
Чим зайнятися разом з дитиною під час карантину
1. Побудуйте замок з коробок
Зберіть усі картонні коробки, які є в квартирі, і дозвольте собі ненадовго повернутися в дитинство. Побудуйте разом з дитиною замок.
2. Влаштуйте полювання за скарбами
Ця гра досить проста. Зберіть 10-20 предметів і сховайте їх у різних місцях у квартирі. Користуючись підказкам або намальованою картою, дитина повинна відшукати всі скарби. Це допоможе зайняти дитину на кілька годин.
3. Складіть список для читання
Привчити дитину до читання легше, якщо зробити це в ігровій формі. Складіть список оповідань, які повинна прочитати дитина. Як тільки вона впорається з одним оповіданням, вона може викреслити один пункт зі списку і переходити до наступного завдання.
4. Здійсніть онлайн-екскурсію по Лувру
На час карантину багато всесвітньо відомих музеїв, у тому числі і Лувр, доступні в онлайн-режимі. Здійсніть екскурсію разом з дитиною і подивіться на знамениті картини.
5. Займіться кулінарією разом з дитиною
Спечіть печиво, кекси, торт - будь-які солодощі підійдуть! Під час приготування ви можете навчити дитину вимірювати інгредієнти і, звичайно ж, готувати.
6. Влаштуйте пікнік у квартирі
Постеліть у вітальні покривало, візьміть з холодильника їжу і влаштуйте пікнік всією родиною. Ви можете зіграти в гру, яка розвиває пам'ять. Кожен по черзі повинен вимовити фразу: «Я йду на пікнік і беру з собою...» і додати назву якогось продукту або страви.
7. Дресируйте собаку
Якщо ваш домашній вихованець ще не навчився виконувати команди «Сидіти» або «Лежати», можна навчити його цьому під час карантину. Приділяйте цьому заняттю по годині щодня. Дитині, безперечно, сподобається це заняття.
8. Проводьте з дитиною наукові експерименти
За допомогою підручних засобів, які знайдуться в будь-якому будинку, ви можете проводити з дитиною наукові експерименти: зробити лаву з солі, води і рослинного масла, виростити кристали з солі, показати дитині веселку тощо. Це викличе у дитини захват та інтерес до науки.
9. Знімайте відео для соціальних мереж
Карантин - хороший час для того, щоб зняти з дитиною відео для Instagram або Tik-tok. Розучіть з дитиною танець і зніміть його на відео.
10. Дотримуйтеся розпорядку
Хоча дитині й не потрібно ходити в школу, але і на карантині краще дотримуватися звичного розпорядку дня. Це сприяє гарному самопочуттю дитини і дозволяє їй встигати більше протягом дня.
11. Дослідіть Марс
Знайдіть в інтернеті сайт, на якому через панорамну камеру транслюються зйомки з поверхні Марса. Це викличе у дитини інтерес до астрономії.
12. Напишіть разом з дитиною розповідь
Прочитайте разом з дитиною книгу. Запропонуйте їй написати продовження у формі невеликого оповідання.
13. Зробіть сенсорну коробку
Візьміть велику картонну коробку і наповніть її будь-яким матеріалом, який дозволить ваша фантазія. Це розвиває тактильну чутливість дитини. Вона буде гратися з коробкою годинами.
14. Не зловживайте електронними пристроями
Під час карантину не давайте дитині необмеженого доступу до електронних пристроїв. Давайте їй планшет або смартфон тільки тоді, коли вона вивчить уроки і зробить роботу по дому.
15. Облаштуйте місце для навчання
Можливо, це не найкраща розвага для дитини. Але це полегшить їй навчання під час карантину. Виділіть місце в квартирі, де дитина зможе займатися: це може бути парта або письмовий стіл. Окреме місце для навчання допоможе дитині зосередитися.
15. Давайте дитині час для відпочинку
Дитині важливо не запускати навчання під час карантину. Але разом з тим необхідно давати їй перепочинок. Після того, як вона виконає кілька завдань, дайте їй час погратися.
16. Напишіть листа
Мова йде не про електронну пошту, а про паперові листи. Напишіть разом з дитиною лист тому, кого ви любите, наприклад, бабусі і дідусеві.
17. Спілкуйтеся з родичами у Скайпі
Скайп - ще один хороший спосіб підтримувати зв'язок з рідними та близькими під час вимушеної ізоляції. Спілкуйтеся з родичами, які живуть далеко, і про здоров'я яких ви хвилюєтесь.
18. Ведіть з дитиною щоденник подорожі
Згадайте останній раз, коли ви були в подорожі. Обміняйтеся з дитиною спогадами і запропонуйте їй записати їх в щоденник.
19. Зробіть прибирання разом з дитиною
Прибирання може здатися дитині не дуже веселою справою. Але, коли вся сім'я залишається на карантині, у будинку швидко з'являється безлад. Виділіть трохи часу (наприклад, 15 хвилин на день) на прибирання.
20. Грайте з дитиною в настільні ігри
Грайте в ігри, які подобаються дитині. Якщо вона не грає в настільні ігри, карантин - вдалий час, щоб навчити її грати в «Монополію» або «Уно».
21. Збирайте пазли
Виберіть пазл, який буде не дуже складним для дитини. В іншому випадку вона втратить інтерес до цього заняття.
22. Грайте з дитиною в шашки
Дитині сподобається грати в шашки, розбиратися в тонкощах гри, придумувати стратегію. Якщо ж вона уже досягла певної майстерності, ви можете влаштувати з нею змагання.
23. Навчіть дитину грати в шахи
Гра в шахи має багато переваг для дитини. Навчіть її правил гри і покажіть прості ігрові стратегії.
24. Зіграйте з дитиною в гру «Крокодил»
Це класична гра, яка позбавить і вас, і дитину від нудьги. Гра полягає в тому, що один учасник повинен показати слово за допомогою пантоміми, а решта - відгадати його.
25. Влаштуйте вечір малювання
Візьміть аркуші ватману, фарби, пензлі і дозвольте дитині малювати все, що вона захоче.
26. Спечіть з дитиною піцу
Використовуйте для начинки все, що знайдете в холодильнику.
27. Запропонуйте дитині вести щоденник
Записувати свої думки - хороший спосіб позбутися від нудьги.
28. Займіться з дитиною медитацією
Навчіть дитину вправ для медитації. Можна використовувати для цього відеоуроки на Youtube або спеціальні додатки для смартфона.
29. Зіграйте з дитиною в класики
Використовуйте паперовий скотч, щоб накреслити клітини на підлозі, і дозвольте дитині пограти в класики.
30. Зробіть картки
За допомогою карток легко вчити іноземні мови або математику. Зробіть їх разом з дитиною і використовуйте в навчальному процесі.
31. Зіграйте з дитиною в «протилежності»
Ця вправа добре підходить для маленьких дітей і розвиває їх словниковий запас. Ви повинні сказати слово, а дитина - протилежне йому (наприклад, всередині-зовні, спускатися-підніматися тощо).
32. Вирізайте ножицями
Це заняття допомагає дитині розвивати моторику. Навчіть дитину вирізати фігури з паперу по контуру.
33. Дозвольте дитині приміряти різні наряди
Це заняття ніколи не набридне дитині.
34. Створіть список фактів про тварин
Дозвольте дитині вибрати тварину. Проведіть разом з нею дослідження. Складіть список фактів, які ви зможете знайти про цю тварину в інтернеті, книгах тощо. Поповнюйте список новими фактами.
35. Навчіть дитину відеомонтажу
Навчіть дитину монтувати відео в Youtube або за допомогою додатків у смартфоні. Це вміння знадобиться їй в майбутньому. Хто знає: можливо, дитина захоче завести свій канал в Youtube.
36. Створіть свою настільну гру
Ви можете не тільки грати в настільні ігри, які є у вас вдома, але і створити гру самі. Придумайте сценарій гри, накресліть на папері великого формату ігрові поля та створіть картки для гри.
37. Навчіть дитину основ програмування
На Youtube є навчальні канали з уроками програмування для дітей. Карантин - хороший час для того, щоб навчити дитину чогось корисного.
38. Дозвольте дитині взяти у вас інтерв'ю
Уміння збирати інформацію і правильно ставити запитання - важливий навик для будь-якої людини. Розмовляйте з дитиною, задаючи один одному питання і записуючи відповіді. Якщо дитині сподобається робота журналіста, дайте їй складніше завдання: зателефонувати бабусі чи дідуся і взяти у них інтерв'ю по телефону.
39. Навчіть дитину писати відгуки про книги і фільми
Це вміння буде корисним для дитини під час навчання в школі. Подивіться разом з нею фільм або прочитайте книгу, а потім попросіть її написати відгук.
40. Влаштуйте з дитиною книжковий клуб
Читання - важливе заняття під час карантину. Але, щоб воно було для дитини ще більш захоплюючим, обговорюйте з дитиною прочитані книги. Ви можете взяти участь в інтернет-форумах, на яких обговорюють і рекомендують книги.
41. Слухайте подкасти
В інтернеті є багато підкастів, призначених для дітей. Знайдіть підкаст, який сподобається дитині найбільше.
42. Зробіть з дитиною оригамі
Навчіть дитину робити фігурки різних тварин з паперу. Зробіть оригамі разом з нею.
43. Навчіть дитину готувати
Кулінарія може виявитися цікавим заняттям для дитини. Навчіть її готувати кілька простих страв.
44. Грайте на музичних інструментах
Якщо дитина грає на музичних інструментах, карантин - хороший привід приділяти репетиціям більше часу.
45. Спостерігайте за птахами
Гуляючи з дитиною на балконі, спостерігайте за птахами і визначайте їх види.
46. Складіть список тварин, які мешкають у вашій місцевості: білки, зайці тощо. Постарайтеся пригадати якомога більше тварин.
47. Зробіть альбом з наклейками
Нехай дитина візьме альбом для малювання і прикрасить його наклейками. Допоможіть дитині прикрасити альбом.
48. Вивчайте комах
Знайдіть в інтернеті інформацію про комах. Ви можете також подивитися разом з нею науково-популярні фільми про життя комах.
49. Ведіть календар погоди
Коли ви з дитиною залишаєтеся вдома - це чудовий привід досліджувати погоду. Запропонуйте дитині вести календар погоди. Разом з цим дізнавайтеся з інтернету щось нове про погодні явища, повітряні потоки тощо.
50. Пройдіть з дитиною навчальний курс
Освітня платформа «Prometheus» пропонує велику кількість навчальних курсів для різних вікових груп. Запропонуйте дитині вибрати для себе курс за інтересами і пройти його.
51. Складіть список справ по дому
Складіть дитині список завдань, наприклад, скласти свій одяг, почистити зуби, помити посуд тощо. Як тільки дитина виконає одне завдання, вона викреслює один пункт зі списку.
52. Зробіть з дитиною мило ручної роботи
Знайдіть в Youtube навчальне відео про те, як зробити мило ручної роботи. Ви можете це зробити разом з дитиною.
53. Танцюйте
Дозвольте дитині продемонструвати свої танцювальні вміння. Танці - хороший спосіб проявити фізичну активність, залишаючись вдома.
54. Приділяйте час денному сну
Щоб дитина засинала вдень, навчіть її медитативних практик.
55. Зробіть намисто з макаронів
Нанизайте макарони на нитку, розфарбуйте їх і носіть як прикрасу.
56. Дивіться STEM-уроки онлайн
STEM-уроки добре підходять для навчання дітей математики, фізики, біології, хімії тощо.
57. Дивіться онлайн-уроки гри на музичних інструментах
Якщо дитина грає на музичних інструментах, їй сподобаються онлайн-уроки, які можна знайти на Youtube.
58. Вивчайте іноземні мови
Карантин - хороший привід вивчати іноземні мови. Для цього можна слухати підкасти, дивитися навчальні відео тощо.
59. Вирощуйте рослини
Рослини можна вирощувати прямо на підвіконні, проростивши паростки у банці і пересадивши потім у горщик. Спостерігайте разом з дитиною за їх зростанням.
60. Зробіть дошку візуалізації
Роздрукуйте фотографії з інтернету і наклейте їх на аркуш ватману. Роздрукуйте зображення того, що ви хочете досягти в цьому році. Повісьте дошку візуалізації на стіну в місці, де ви постійно будете її бачити.
61. Практикуйтеся з дитиною в правописі
Щоб дитина не розгубила навички правопису до того моменту, коли вона повернеться до школи, практикуйтеся з нею під час карантину. Пишіть з нею диктанти. Якщо це заняття здається дитині дуже нудним, використовуйте мобільні додатки для того, щоб запам'ятовувати правопис окремих слів.
62. Дивіться онлайн-уроки з мистецтва
Такі навчальні курси можна знайти на Youtube.
63. Займайтеся йогою
Якщо ви любите займатися йогою, можете долучити до цього заняття і дитину.
64. Розвивайте моторні навички дитини
Якщо ваша дитина ще не ходить в школу, ви можете розвивати у неї моторні навички під час карантину. Робіть з нею спеціальні вправи або розвивайте її моторні навички, коли займаєтеся домашніми справами.
65. Малюйте кремом для гоління на дзеркалі
Малювання кремом на дзеркалі подобається дітям. Це заняття розвиває у них сенсорне сприйняття. Якщо ви робите це у будинку, краще використовувати дзеркало у ванній. Можна додати в крем харчовий барвник, щоб зробити заняття ще більш цікавим для дитини.
66. Сортуйте предмети
Це заняття найкраще підходить для маленьких дітей, які тільки вивчають кольори і форми. Для сортування можна використовувати практично будь-які предмети. Запропонуйте дитині відібрати із загальної купи червоні, сині предмети тощо.
Те ж саме можна робити, коли дитина вивчає форми. Запропонуйте їй відібрати круглі предмети або довгасті.
67. Грайтеся з рисом
Це ще одна сенсорна вправа для маленьких дітей. Насипте рис у будь-яку ємність і дозвольте дитині занурити в неї долоню. Щоб зробити вправу більш цікавою, ви можете пофарбувати рис в різні кольори або заховати в ньому маленьку іграшку.
68. Грайте в хрестики-нулики
Багато з нас з дитинства пам'ятають цю гру, але не всі сучасні діти знають її. Навчіть дитину правил гри. Якщо вона їх вже знає, влаштуйте змагання.
69. Зробіть «сенсорний пакет»
Ще одна сенсорна вправа для дитини. Візьміть прозорий zip-пакет і наповніть його дрібними предметами, які не зможуть його проткнути: тюбиками від косметики, маленькими м'ячиками тощо. Маленькій дитині сподобається обмацувати пакет, вивчаючи його форму.
70. Намалюйте автопортрет
Дозвольте дитині намалювати автопортрет, використовуючи олівці або фломастери. Якщо ви хочете ускладнити завдання, можна використовувати нестандартні матеріали: цукерки, ґудзики, макарони... Підійде все що завгодно.
71. Пройдіть лабіринт
Намалюйте дитині лабіринт на аркуші паперу. Запропонуйте дитині знайти вихід з нього, малюючи олівцем.
72. Навчіть дитину в'язати
Карантин - хороший час, щоб навчити дитину чогось нового. Ви можете дати своїй дочці уроки рукоділля і навчити її в'язати спицями або гачком.
73. Не забудьте про мультфільми
Коли дитина залишається вдома, саме час переглянути її улюблені мультфільми.
«Закон, родина, дитина
(Моральне та правове виховання
в сім’ї)»
«Діти – живі квіти землі» – так
поетично виразив глибоку думку А.М. Горький. А вирощують ці квіти насамперед у
родині: батьки самою природою призначені і суспільством уповноважені бути
першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом з іншими допомагають дітям
набратися сил і розуму, освоїти основи людської культури, підготуватися до
самостійного життя і праці. У родині закладається фундамент особистості
зростаючої людини, і в ній же відбувається його розвиток і становлення як
громадянина. Виховання дітей – найважливіша область нашого життя. Наші діти –
це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони будуть діяти
історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями
своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, гарними
батьками і матерями. Але і це – не усі: наші діти – це наша старість. Правильне
виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе,
це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед суспільством.
Законодавство України, а саме Сімейний кодекс
в ст. 150, визначає, що батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до
прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї
Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний,
духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної
середньої освіти, зобов'язані поважати дитину, готувати її до самостійного
життя.Відповідно до статті 12 Закону
України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ виховання в сім'ї
є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків
покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток
дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати
дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати
належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини,
готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на
розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови,
національних історичних і культурних
цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у
суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення
рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами,
етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть
відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на
охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та
ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Сім'я є
середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного,
соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе
відповідальність за створення належних умов для цього.
Ухилення батьків від виконання батьківських
обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої
законом:
Стаття
150, 152 Сімейного кодексу України
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють,
від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення
необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за
собою попередження або накладення штрафу
від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року
після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення
штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 184 Кодексу України про
Адміністративні правопорушення
Злісне невиконання батьками, опікунами чи
піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за
особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі
наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або
позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 150 Кримінального Кодексу України
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не
досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або
опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання
малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком
несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду
за малолітньою особою.
Ми
не повинні дивитися на свою дитину як на особисту власність, ми повинні бачити
в ній індивідуальність, особистість з неповторними, тільки їй належними якостями
характеру і темпераменту.
Запитайте
себе: виконання яких норм чекаєте Ви від вашої дитини? Чи відповідаєте Ви цим
нормам? За що виступає Ваша сім'я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте
Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних
думках? Чи хочете Ви, щоб Ваші діти були такими? Чи Ви маєте у вашій сім'ї високі
норми, живете самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють
вони, що людям, які належать до цієї сім'ї, необхідно відповідати Вашим
вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?
Діти
бажають бути впевненими у своїй належності до cім'ї;
давайте їм можливість відчувати ваше визнання і одобрення, коли вони відповідають
сімейним нормам. Люди схильні чинити те, чого від них чекають. Якщо Ви вважаєте дитину
поганою, то вона підтвердить, що Ви праві.
Даєте
ви
шанс дитині ще раз бути доброю, і цим Ви допомагаєте дитині
бути доброю.
Ви
можете запитати: а для чого дитині в цьому жорстокому світі залишатися
доброю? Може треба вчити ЇЇ бути хитрою, практичною, щоб вижити?
Я відповідаю на це запитання.
Ф.М. Достоєвський сказав таке: "Краса врятує світ". Я
вважаю, що світ врятує
доброта.
Якщо люди в своїх діях
і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком
на накопичення матеріальних
благ і взагалі забудуть
про свою душу, якій необхідна
доброта,
Милосердя, Любов – ці загальнолюдські цінності,
ми" просто задихнемосявід злоби, агресії і власної жорстокості!
Тому, незважаючи на складності в нашому житті,
економічні негаразди,
виховуйте на скільки
можете своїх дітей
в атмосфері любові,
милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності.
І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною,
з неправильними орієнтирами.
Якщо ми відмовимося від любові,
доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.
Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність між ними. Діти повинні розуміти зв'язок між поняттями право, правило,
честь, обов’язок. Ми, дорослі ,маємо сформуватив
дітей розуміння того . що в своїй поведінці треба керуватися моральними
нормами , знати припустим і межі дозволеного. Ми маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.
Ваша дитина, як і будь-яка інша
людина, має рівні людські права. Права дитини
закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН
20.02.89 р.
Кожна дитина має правом
• на рівень життя,
необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального
розвитку;
• на захист
здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
• на захист від
поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто
забезпечує за нею догляд;
• на захист від
жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи
покарання;
• на захист від
будь-якого покарання;
• на захист від
сексуальних домагань;
• на проживання з
батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
• на вільне
висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
• на свободу
думки, совісті, віросповідання;
• на особисте
життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
Коли права, дитини порушуються
• Коли не
гарантована її безпека для життя та здоров'я, « Коли її потреби ігноруються,
• Коли стосовно
дитини простежуються випадки насильства або приниження.
• Коли порушується недоторканність дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли дитину залякують.
• Коли вона не має
права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
• Коли її особисті речі не є недоторканними.
• Коли її
використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших
людей.
Діти в суспільстві найбільш
уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і
психологічно дезадаптованими.
Як реагує дитина на порушення її прав?
• їй стає важко
спілкуватися з однолітками і дорослими (вона блазнює, б'ється, замикається в
собі тощо).
• її турбує
особиста безпека й любов до неї.
• Вона часто буває
в поганому настрої.
• Може втекти з дому
• Може вживати
наркотики або алкоголь.
• Може заподіяти
собі смерть.
Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
- Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має
свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
- Забезпечити її фізичну безпеку.
- Навчити її казати "Ні”, навчити захищатися, вміти
поводити себе безпечно.
- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по
відношенню до неї та до інших людей.
- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня.
Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.
- Пам’ятати про її вік та проте, що вона має особистості
особливості.
- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які
можуть бути для неї доступними.
- Залучати дитину до створення сімейних правил.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права
будуть поважатися.
Вплив сучасних мультфільмів на
психіку дитини
Мультиплікаційні
фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні. У
свідомості дорослого мультфільм – це те, що призначено для дітей. Але не всі
мультфільми корисні. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми
побудовані етично, психологічно чи педагогічно безграмотно і можуть нести
небезпечні для дитини наслідки.
Дитина всю інформацію сприймає у вигляді
образів. Із цих образів, як із кубиків, вона будує свою модель світу. Не
секрет, що часто некерована агресивна
поведінка дітей, пов’язана з копіюванням
ними поведінки героїв популярних
мультфільмів. Справа в тім, що кількість мультфільмів для дітей, що містить в
собі сцени насильства і жорстокості, зростає, а дитина, з властивою їй
сприйнятливістю, переносить побачене у
звичайне життя. Такі сцени насильства найчастіше можна побачити в зарубіжних
мультиках, наприклад, «Покемон», «Том і Джері», «Сімпсони». Тому підбираючи
мультфільм для дітей, будьте вибагливими, якщо ви купуєте незнайомий мультик – не полінуйтесь
подивитися його спочатку самі, а вже потім пропонуйте до перегляду дитині.
Ознаки «шкідливого
мультфільму»:
1.
Колір.
головні герої розфарбовані яскравим, ядовитим кольором. Цей прийом експлуатує
здатність дитячої психіки реагувати на все яскравіше. Тому від початку до кінця
мультфільму персонаж веде маленького глядача, куди захоче, не даючи можливості
відволіктися та порозмірковувати .
2.
Головні
герої агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим.
3.
Обличчя.
Головна героїня всіх американських мультфільмів на одне обличчя. Мало того, що
це нудно, але, якщо уявити ці на обличчі живої дівчини, то вона буде страшною.
Із-за великої частоти показів цього
обличчя на екрані, воно перетворюється на естетичний стереотип. Таким чином,
дівчата будуть прагнути виглядати як те, чого не буває, а хлопчики ,
підростаючи, будуть безрезультатно шукати те, чого не може бути.
4.
В
жіночі образи втілюється така якість, як садизм. Дитина знає, що добрих і
хороших потрібно наслідувати. Але в мультфільмах героїні мають не лише хороші
якості, а й жорстокість, непошану до батьків. Наприклад, чи можна уявити
Настеньку з «Аленького цветочка» з виразом злості чи люті на обличчі? Чи може вона взагалі бути агресивною? А от Фіона(«Шрек») , Жасмін в «Аладін» проявляють жорстокість невимушено та ще й
заразливо.
5.Демонстрація небезпечних для життя дитини форм
поведінки повторювати які у реальній дійсності недоцільно, незрозуміло, навіть
просто небезпечно.
Перегляд
таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога
чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
Доведено:
сучасні західні мальовані фільми руйнують психіку дітей. Здавалося б , що може бути краще, ніж історії
про Гуффі, Дональда, Міккі Мауса. На перший погляд,ці герої добродушні й завжди
веселі. У діснеєвських мультфільмах немає ні крові, ні сцен насильства, добро
завжди перемагає зло. Та це тільки один бік медалі. А ось інший. Варто
врахувати, дитина все побачене сприймає буквально. Отже, вірить тому, що відбувається. Вона бачить, що Гуффі з
величезної висоти падає на асфальт і підлітає вгору. Дональда вдаряють
відбійним молотком по голові, а у нього від цього лише пташки навколо голови.
Можливо, це перебільшення, але відомі випадки, коли діти реально пробували
повторити те, що витворили їхні
улюблені екранні герої.
В якості
протилежного прикладу наведу багатосерійний радянський мультфільм «Ну
зачекай!». У ньому часто відбуваються травматичні ситуації: Вовк падає з енного поверху, з
каруселі , потрапляє в
аварії… Але яка мораль! Накурився
цигарок – втрачає свідомість, стає синьо-червоно-зелений. Тобто дітей вчать:
зробив щось
заборонене –
наслідки будуть сумними.
В 60-х роках ХХ
століття були проведенні лабораторні дослідження. В ході досліджень було
виявлено, що діти вчаться, спостерігаючи за іншими. Діти дивилися спеціально
створені телевізійні передачі, в яких
агресивно поводилися із пластиковою лялькою «Бобо». Коли у дітей з’явилась можливість погратися з лялькою, вони частіше
поводилися з нею агресивно, ніж ті, що не дивилися телепередачі.
Приведемо
декілька рекомендацій для того, щоб
перегляд приніс малюкові більше користі, ніж шкоди:
-
Час,
проведений дитиною біля єкрану має суворо дозуватися, по можливості без
винятків. Лікарі-офтальмологи
рекомендують для дітей до 4-х років – не більше 20 хвилин на день, для
дітей 5-6 років – 30 хвилин, у 7-8 років – 40 хвилин.
-
Дивіться
мультфільм разом із дитиною, обговорюйте зміст побаченого після перегляду. Якщо
у маленького глядача виникають якісь питання, неодмінно поясніть йому і в свою
чергу запитати дитину: «А як би ти поступив на місці головного героя?»
-
Найкраще
для дітей підійдуть наші, вітчизняні мультики. Ці анімовані казки, як правило, повчальні і добрі, герої в
них красиво намальовані, на них приємно дивитися. Такі мультфільми, як «Про
левеня і черепаху», «По дорозі з хмарами» прищеплюють дітям любов до
навколишнього світу.
Із закордонних
підійдуть такі як: «Бембі», « Король Лев», « Барбі» - вони про доброту, дружбу,
взаємовиручку і дають позитивне уявлення про світ і моделі поведінки у ньому.
Відбираючи мультфільми для перегляду,
переконайтеся, що якість зображення хороша, інакше не уникнути проблеми із
зором, та й задоволення від мультика буде не те. Часто дорослі вмикають
дитині мультфільм для того, щоб відволіктися її чимось, а самим зайнятися
своїми справами. Краще щоб це не стало
звичкою, для цього можна ввести сімейну
традицію зі спільного перегляду
захоплюючих мультфільмів, щоб малюк відчував себе єдиним цілим з
батьками
Комментариев нет:
Отправить комментарий