Робота з педагогічним колективом

02.02.2023р. Боятися - нормально! І тут ми можемо вибирати: боятися чи щось з цим робити. Якщо ми не можемо змінити те, що відбувається навколо нас, то на те, що відбувається всередені нас, точно можемо вплинути.

Саме розвитку навичок концентрування уваги в складних стресових ситуаціях, знаходженню власних ресурсів та способів подолання стресу був присвячений практикум "Психосоціальна підтримка учасників освітнього процесу в період воєнного стану. Експрес-техніки зняття психоемоційного напруження", який провела соціальний педагог Аліна Корячка.

Інформація про стрес, його стадії та вплив на організм людини, вправи для самодопомоги у критичних станах, м`язової релаксації, зниження фізичного напруження та розслаблення - це те змістове наповнення конструктивної взаємодії, що викликало емоційний відгук в педагогів, жваве обговорення, вправляння в психологічній стабілізації, у відновленні особистісного ресурсу.

13.01.2023р. "Усі люди від народження, крім фізичної, мають особливу, потужну внутрішню силу. ЇЇ можна уявляти по-різному. У когось вона як вода, в інших -  як вогонь, променисте світло, а для інших - тепло. У кожного вона власного кольору, сяйливості, температури. і місце, де сила розташовується в тілі, теж у кожного інше".

Ці слова відомої дитячої сімейної психологині Світлани Ройз були переважаючим емоційним налаштовуванням під час практикуму "Практичні вправи й техніки для підтримки дітей при психотравматичній події", проведеного практичною психологинею Тетяною Найдьон для педагогів ЗДО.

Як вберегти психічне здоров'я дітей під час війни? Що таке коло підтримки? Як воно змінилося? Як можна створити - уявити, сконструювати - прямо зараз, цієї миті, простір безпеки? Питань безліч. Вони є сьогодні, і будуть актуальними, на жаль, завтра. В обговоренні, емоційнійній проникливості, звертанні до набутого власного досвіду, вихователі знаходили важливі для себе відповіді, вправлялися в техніках стабілізації та надання психологічної допомоги своїм вихованцям. 

Семінар - воркшоп "Усвідомлення та корекція світоглядних установок і поведінкових стереотипів у роботі з дітьми з ООП" 

  Мета : підвищувати професійну компетентність педагогів ЗДО щодо прояву толерантного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами. Актуалізувати  особистісний потенціал учасників з упровадження ефективних способів взаємодії з дітьми ООП.
Матеріал: ноутбук, відеопроєктор, екран; папір кольоровий,олівці, фломастери; іграшки, картки для вправи «Стереотипи», гри «Відчуй себе- інакшим», картинки із зображенням квітів, фліпчарт.
Хід семінару:                           
Шановні колеги, ми пропонуємо провести наш сьогоднішній семінар у формі воркшопу, під час якого ви активно і самостійно здобуватимете знання в груповій взаємодії.
Воркшоп – захід, учасники якого активно і самостійно здобувають знання в груповій взаємодії, через актуальний досвід і особисте переживання.
 
Мозковий штурм
 « Хто такий толерантний педагог?»
  Педагогічна толерантність яскраво проявляється, насамперед, у здатності керувати своїми емоціями та вольовими проявами в проблемних ситуаціях суб’єкт – суб’єктної взаємодії. Толерантність відображає гуманний тип ставлення до іншого, що характеризується прийняттям його позиції й точки зору, співпереживанням його емоційного стану, вербальною і невербальною підтримкою суб’єкта комунікації. Зараз Ми з Вами заповнимо анкету – тест «Наскільки Ви толерантні?»  
   Толерантний педагог – це людина, здатна зрозуміти кожну дитину, зокрема й з особливими освітніми потребами , подивитися на світ її очима, визнати  в ній особистість , гідну поваги та створювати умови для її розвитку.
   Досить часто в житті ми послуговуємося стереотипами – шаблонними судженнями про інших людей. Аби з’ясувати настільки це властиво вам, пропоную виконати вправу.
Вправа «Стереотипи»
   Крок 1. Визначаємося зі своєю позицією
  Ведуча пропонує учасникам з наявних карток із висловлюваннями, розкладених довільно, за 10 хвилин вибрати з наданих висловлювань ті, які відповідають їхній позиції.
Висловлювання для обговорення:
·       Усі сім’ї, де виховуються діти з особливими освітніми потребами, мають більше проблем, ніж ті, у яких зростають  здорові діти;
·       У суперечці може бути правильною тільки одна точка зору.
·       Дитина з ООП має право перебувати у звичайному навчальному закладі дошкільної освіти.
·       Нормально вважати, що здорова дитина краща, ніж дитина з ООП.
·       Педагог має право відмовитися працювати з дитиною з ООП.
·       Навіть якщо в мене є своя думка, я готовий вислухати й інші точки зору.
·       Батьки дітей з ООП зобов’язані віддавати їх у спеціалізовані навчальні заклади освіти.
·       Усі діти з особливими освітніми потребами мають бути ізольовані від інших дітей під час навчальної діяльності.
·       Ставлення до дітей з ООП та інших дітей має бути однаковим.
Крок 2. Обговорення
Запитання для аналізу.
·       Як відбувався процес зіставлення висловлювань?
·       Чи виникали розбіжності в думках? Чи легко ви прийшли до спільного рішення? Чому?
·       Наскільки, на вашу думку, твердження відповідають реальності? Чи трапляються в житті винятки, суперечності? Наведіть приклади.
·       Чи доводилося вам у житті мати справу з людьми з інвалідністю?
·       Якщо ні, то на основі чого ви обирали твердження?
·       Якщо так, наскільки ці твердження відповідають вашому безпосередньому досвіду взаємодії з такими людьми?
Крок 3. Презентація і обговорення результатів роботи
Люди схильні триматися за свої упередження про людей чи події, які склалися без вагомої причини, грунтовної поінформованості або досвіду. Упередження є підгрунтям для виникнення стереотипів: коли якісь висновки стосовно певної соціальної групи безпідставно узагальнюються, утверджується загальна думка, що всі члени цієї групи мають однакові риси.
Важливо, щоб стереотипи (особливо негативні) не впливали на вашу поведінку і прийняття рішень.
  Ведуча. Пропоную вам спробувати заглибитися  в емоційний світ дітей з особливими освітніми потребами , відчути, як їм живеться в колі здорових дітей.
  Гра «Відчуй себе «інакшим»
Педагогам пропонується взяти картки - стікери (кількість яких розрахована на половину учасників) і прикріпити їх на спини партнерів  у грі так, аби ніхто не бачив, що на них написано . Педагоги, яким прикріпили картки, бавляться іграшками, а інші намагаються поводитися з ними відповідно до написів на їх стікерах, використовуючи жести, міміку, вербальні звернення. Педагоги з картками на спинах мають здогадатися , що написано в них на стікерах.
   Написи :
-        Жалій мене
-        Ігноруй мене
-        Корч мені гримаси
-        Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років
-        Говори голосно, жестикулюй
-        Повторюй мені все по декілька разів
-        Тримайся від мене по далі
-        Уникай зорового контакту зі мною
Ведуча.  Чи здогадалися ви , який напис був у вас на спині? Що ви  відчули під час гри? Я дякую вам за активну участь, особливо тим, у  кого на спинах були образливі написи. Сподіваюся, ця гра  спонукає вас звернути увагу на свою поведінку під час взаємодії з дітьми, які мають ООП. А тепер пропоную вибрати квіти, які вам подобаються, і об’єднатися у групи відповідно зробленого вибору.

 

  Практикум  «Взаємодія та супровід дітей з особливими освітніми потребами» 

Проблема навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами набуває неабиякої актуальності сьогодні. Освітній інклюзивний простір  стає доступним для таких дітей, адже право на рівний доступ до якісної освіти та навчання  за місцем проживання в умовах дошкільного закладу – це право всіх дітей дошкільного віку. Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства.

Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, толерантне, турботливе й милосердне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, які не мають змоги  вести повноцінне життя. Їхні проблеми завжди актуальні не зважаючи на те, що держава намагається розв’язувати їх через адаптацію в суспільство.

У нашій країні, як і в усьому світі, з різних причин зростає кількість дітей із відхиленнями у розвитку. Останнім часом міжнародна спільнота запропонувала використовувати для дітей із психофізичними порушеннями термін «діти з особливими освітніми потребами», який стосується однаковою мірою як інвалідності у важкій формі, так і середніх за ступенями порушень.

До них належать:

порушення слуху (глухі, зі зниженим слухом);

порушення зору (сліпі, зі зниженим зором);

порушення мовлення;

порушення опорно-рухового апарату (ДЦП);

розумова відсталість;

затримка психічного розвитку.

     Діти з особливими потребами за своєю природою і поведінкою дуже відрізняються як від усіх інших, так і один від одного. Конституція України і Закон «Про середню освіту» гарантують усім їм право на освіту, яке можна реалізувати в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, стану здоров’я, місця проживання й інших обставин. Упродовж багатьох років в Україні більшість дітей з обмеженими можливостями здобували освіту у спеціальних закладах, які й нині залишаються для них традиційною та провідною формою навчання. Однак, ситуація поступово змінюється. Україна взяла курс на євроінтеграцію. У зв’язку з цим, певні зміни відбуваються в освітній політиці, а саме: уряд приділяє значну увагу питанням забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими потребами і створення їм комфортних умов для навчання.

     В інноваційному навчальному закладі педагогу необхідно створити такі умови, щоб кожна дитина почувала себе там комфортно, незалежно від її індивідуальних психофізіологічних особливостей, здібностей і нахилів. У центр уваги необхідно поставити фізичне, психічне й моральне здоров’я дітей.

Сьогодні важливим є усвідомлення того, що всі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я та фізіологічних особливостей можуть і повинні мати рівний доступ до якісної освіти, а особливо до звичайного, повноцінного людського спілкування. У розвинених країнах діти з особливими потребами мають можливість вчитися у школах разом зі здоровими дітьми. Завданнями інклюзивної освіти є не тільки створення умов для розвитку хворих дітей у здоровому середовищі однолітків та формування толерантного відношення до них з боку батьків, педагогів та дітей, а і досягнення повної освітньої інтеграції, що незмінно веде до прогресу.

Прогрес інтеграції буде вважатися повноцінним, якщо забезпечуватиме три умови:

1.    навчання та виховання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;

2.    можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;

3.    розширення кола спілкування дитини з особливими освітніми потребами та підвищення якості її соціальної адаптації.

Раннє залучення дітей з особливими потребами до діяльності в колективі здорових однолітків сприяє розвитку у них самостійності, впевненості, сміливості, інших особистісних якостей.  Діти з особливими потребами, насамперед, є дітьми. Педагоги мають бути толерантними і не повинні говорити про дітей, використовуючи терміни, якими користуються медичні працівники. Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – терпимість. Ярлик інвалідності  – не більше ніж медичний діагноз.

 Називаючи людей з особливими потребами за їхнім медичним діагнозом, ми знецінюємо їх як людей. Знецінюючи інших, ми тим самим знецінюємо й себе.

    У дитячих колективах, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, педагоги мають створювати демократичну атмосферу і всіляко сприяти формуванню дружніх стосунків між дітьми. Усі діти, незалежно від стану їхнього здоров’я, статі, раси, походження та інших чинників, повинні мати однакові права й можливості. Зважаючи на це, важливо зосередити увагу на забезпеченні рівних можливостей усім дітям. Також необхідно, щоб усі діти відчували себе повноправними та цінними членами колективу. Це почуття належності надзвичайно важливе.

  Кожна людина впродовж свого життя налагоджує найрізноманітніші соціальні стосунки, оскільки вони є невід’ємною складовою нашого буття. Більшість дітей налагоджує дружні стосунки з однолітками природним шляхом. Однак деяким дітям, зокрема, з особливостями психофізичного розвитку, доводиться в цьому допомагати (шляхом створення відповідних умов). Діти легше вступають у нормальні соціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що педагоги постійно мають створювати ситуації для розвитку позитивних соціальних взаємин між дітьми. Завдяки контактам із друзями діти розвиваються емоційно та соціально, вони вчаться жити в злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття потрібності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів.

     Учіть дітей з повагою ставитися до товаришів і додержуватися норм поведінки під час взаємодії. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до товаришів з особливими потребами як до великих ляльок або домашніх тварин. Слід вчити дітей поважати гідність однолітків з особливими потребами.   Демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь ставитиметься до всіх дітей з повагою то діти діятимуть аналогічно. Якщо ж вони бачитимуть грубе або неуважне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, ймовірно, що вони наслідуватимуть це під час взаємодії з ними. Вчинки говорять більше за слова. Будь-які дії педагога не лишаються непоміченими й впливають на дітей.

  Вчіть дітей співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей добре розуміє, що є справедливим, а що ні. Педагоги не повинні говорити дітям, що дітей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані на жалості, не можуть бути рівними. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню рівноправних дружніх стосунків.

     Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має такі особливості:

простий виклад матеріалу;

повторюваність;

поглиблений індивідуальний і диференційований підходи;

предметно-наочний і практичний характер;

опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вад інтелектуальної   сфери.

Вправа « Асоціації»

Мета: налаштувати педагогів на роботу, зняти психологічне напруження.

Обладнання: велика скляна ваза.

Усі учасники семінару разом з психологом стають у коло.

Практичний психолог. Я почну фразу і передам наступному вазу, а ви, взявши її, продовжте цю фразу. Далі передавайте вазу по колу, а я для кожного з вас буду починати нові фрази. Той, хто отримує вазу, продовжує нову фразу.

·       Якщо педагог – це колір, то який?

·       Якщо педагог -  це геометрична фігура, то яка?

·       Якщо педагог  - це настрій, то який?

·       Якщо уявити, що педагог це казковий герой, то хто?

·       Якщо пора року, то яка?

·       Якщо педагог – це вид спорту, то який?

·       Якщо педагог  - це квітка, то яка?

·       Якщо педагог – це дорогоцінне каміння, то яке?

·       Якщо педагог – це гра, то яка?

·       Якщо педагог це планета, то яка?

Вправа «Троянда»

Мета: навчити педагогів бачити в дитині з особливими освітніми потребами не порушення розвитку, а відмінність від інших. Психолог пропонує учасникам прослухати текст  «Троянда».

     Коли ми садимо кущ троянди в землю, то помічаємо, що на ньому немає листочків і квітів. Ми поливаємо і підгодовуємо кущик, створюємо умови, необхідні для його росту, і розвитку. Коли на кущі троянди з’являються перші листочки, ми не осуджуємо його за незрілість і недорозвиненість, а також не  критикуємо бруньки за те, що вони з’являються закритими.  Ми з подивом спостерігаємо за тим, що відбувається і піклуємося про рослину бо вона потребує нашого захисту.  Вона постійно змінюється, але в кожному зі своїх станів вона є прекрасною.

Завдання для учасників:

Чи асоціюється троянда, що описана в тексті, з дітьми з особливими освітніми потребами?

Як, на вашу думку, цей текст стосується дітей з особливими освітніми потребами?

Висновок:

Ми повинні сприймати  дітей такими, якими вони є, підтримувати їх, створювати умови, необхідні для їх фізичного і психічного розвитку, залучати до активної діяльності.

Вправа «Акровірш»

Психолог пропонує педагогам дібрати асоціативний ряд до терміна «ІНКЛЮЗІЯ». Завдання полягає в тому, щоб навпроти кожної літери записати ті слова, які асоціюються із поняттям «інклюзія». Слова можуть починатись, закінчуватись або містити цю літеру.

Висновок: на вашу думку, інклюзія – це…

І – індивідуальність, індивідуальний підхід.

Н – надійність, надія,

К – колектив, команда,

Л – лідерство, людяність, любов,

Ю – любов,

З – знання, зігрівати, зберігати,

І – ініціативність,

Я – яскравий, завзятий.

Вихователі працюють в групах. Кожна група записує свої асоціації, презентує їх, потім робиться загальний висновок. Практичний психолог записує всі асоціації на великому аркуші паперу і озвучує вкінці.

Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина і особливими потребами

 1. Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.

2. Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.

3. Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

4. Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

 5. Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.

6. Співпрацювати з іншими педагогами і спеціалістами (логопедом, психологом, лікарями) та батькам

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах дошкільних та загальноосвітніх закладах.

Основною метою інклюзивної освіти є досягнення якісних змін в особистісному розвитку дітей цієї категорії.

Метою впровадження  дошкільної інклюзивної освіти є: формування нового ставлення до дітей з особливими потребами, забезпечення рівного доступу до якісного виховання в умовах дошкільного простору, пристосованого до задоволення особливих освітніх потреб кожної дитини.

Головний принцип інклюзії: «Рівні можливості для кожного». В цьому передбачається здійснення змін освітньої системи, а не дитини.

Основні характеристики інклюзивної освіти:

визнає, що всі діти можуть навчатися;

сприймає і поважає особливості дітей;

забезпечує відповідність освітніх структур, систем і методології потребам усіх дітей;

є частиною ширшої стратегії розвитку інклюзивного суспільства;

є динамічним процесом, що постійно розвивається.

Це – особистість, яка потребує великої любові, уваги до себе, піклування, яка не зовсім розуміє свій стан і не вміє використати свої можливості.

Це  - квітка, що розквітла на морозі. Їй так хочеться сонця, тепла, а його навколо так мало. І добре, коли хтось небайдужий подарує дитині хвилини бажаного щастя.

Для нас дитина з особливими потребами – це дитина, яка потребує більше уваги, турботи, любові. Разом з тим, така дитина своїм існуванням, своєю присутністю виховує усіх нас: свою родину, дитячий колектив, педагогів, усіх знайомих. Поряд з нею ми вчимося співчуття, толерантності, людяності. 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІв . Спілкування з дитиною

1.     Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

2.     Якщо ви хочете поговорити з дитиною, присядьте чи нахиліться до рівня дитини, встановіть зоровий контакт; якщо потрібно – покладіть свої руки дитині на плечі, або на спину між лопатками та поставте дитині запитання.

3.     Частіше використовуйте "Я-повідомлення", таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: "Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися".

4.     Якщо ви побачили, що дитина не зрозуміла вашої пропозиції – попросіть її повторити вашу фразу.

5.     При спілкуванні враховуйте вік і досвід цієї дитини, а не свій власний.

6.     Говоріть з дитиною спокійним тоном, змінюючи тембр голосу в залежності від обставин.

7.     Деяким дітям одну і ту ж фразу потрібно повторити декілька разів.

8.     Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу, дбайте про "збереження об­личчя" кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.

 Спілкування з батьками:

1.     Під час спілкування з батьками потрібно формувати «Я – повідомлення»:

-        якщо я правильно вас зрозуміла, ви хочете, щоб...

-        я розумію вашу точку зору, проте...

-        мені було б легше спілкуватися з вашою дитиною, якщо б...

-        у вашої дитини чудово виходить робити... та треба попрацювати над...

2.     Під час спілкування з батьками не потрібно боятися ставити запитання:

-        я помітила, що дитина почала...

-        я цікавлюся, як вихователь, який працює з вашою дитиною, а не як стороння особа...

-        на жаль, без додаткової інформації я не зможу плідно працювати з вашою дитиною.

 Спілкування з колегами:

1.     Під час спілкування з колегами з робочих питань не потрібно боятися ставити запитання, оскільки ваш досвід роботи менший за досвід вихователів, і те, що зрозуміло їм, може бути не зрозуміло вам.

2.     Вислухавши старшого колегу, відстоюйте свою думку, якщо ви впевнені в своїй правоті.

3.     Використовуючи досвід старших колег, не забувайте про власні отримані новітні знання.  

 
Емоційний комфорт дошкільника, як показник його психічного здоров' я
 

     Дошкільний період є унікальною, неповторною фазою емоційного  розвитку людської особистості. Почуття і переживання дитини стають складнішими, більш диференційованими. Активно формуються морально-етичні, інтелектуальні й естетичні категорії (добрий – злий, гарний – негарний, хороший – поганий та ін.). Розвиваються почуття власної гідності, справедливості, сорому, гумору, вміння поставити себе на місце іншого, співпереживати з ним. Емоційні переживання дедалі набувають вербалізованого характеру («Я ображений на тебе»). Яскраво виявляються симпатії й антипатії, вказується потреба у визнанні й схваленні, у розумінні, підтримці та любові.

    Отже, за своєю природою мала дитина — істота насамперед емоційна: у своїх вчинках вона керується не стільки засвоєними поняттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями.

    Емоції — це своєрідний місток між внутрішнім світом малюка і людським оточенням. Елементарна емоційна компетентність дошкільняти — не­від'ємний компонент морального становлення особистості.

    Поняття — емоційний (психологічний) комфорт означає, що дитина пере­буває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності. Вона працездатна, кмітлива, посилюється її активність, підтримуються на високому рівні домагання, впевненість у своїх можливостях, оцінка своїх чеснот. У стані психологічного комфорту малюк характеризується оптимістичним світосприйманням, він вірить у прихильність до нього оточуючих, від­критий до контактів. І, зрозуміло, душевний дискомфорт знижує емо­ційний тонус, пізнавальний потенціал, з’являються тривожні передчуття, невпевненість у своїх силах, бажання ухилитись від контактів з іншими людьми; гальмує формування адекватної самооцінки.

    Невблаганна статистика попереджає : неухильно збільшується кількість нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей, малюків з порушенням психіки.

    Отже, найперше завдання вихователів – забезпечення в садочку психічного комфорту, який сприяє душевному здоров’ю, забезпечує духовне благополуччя. А психологічний комфорт, в свою чергу, допоможе поставити навчально – виховний процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати формуючий вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів і здібностей.

   В кожному садочку, в кожній групі зустрічаються діти: невмійки, непослухи, новачки і т.д.  Перед вихователями постає важливе і складне завдання: знайти правильний підхід до дитини який би сприяв емоційному благополуччю дитини. І тому у роботі з різними категоріями дошкільників та з метою запобігання психічних розладів  педагоги можуть скористатися слідуючими підходами.

1. Новачки.

    Дитина вперше приходить до садочка. Вихователька намагається привернути малюка до себе. Проте діти реагують на її увагу по – різному: одні легко  і охоче йдуть на контакт , інших доводиться "завойовувати", "добирати до них ключик", треті аж геть неприступні.

   Незвичайне середовище, увага незнайомих людей – усе це є сильним подразником для емоційно – чутливої дитини і викликає у неї стан загальмованості.

   Треба допомогти загальмованій дитині зняти всі види психологічного тиску: прохання, умовляння, прямий осуд. Важливо на якийсь час дати малюкові спокій – нехай поплаче.

2. Діти, які "не граються".

   Особливої уваги потребують діти, які не виявляють інтересу до гри не тільки у дитячому садку, а й дома. Така поведінка пов’язана з дією психотравмуючих впливів, які нервують малюка, гальмують ігрову активність. І поведінка, і мова, ігри таких дітей несуть в собі відбиток психологічного дискомфорту в їхньому житті – в них немає радості, тепла, щирості.

   На корекцію ігрових дій мають спрямовуватися зусилля вихователя. Найважливіше, щоб у грі дитина навчилася контролювати свою агресію, не спрямовувати її на людей, які не беруть участі в грі. Слід зупинити дитину, "переключити " її увагу, а не зображати біль, образу, тим більше не посміхатися, коли малюк цілиться з іграшкового пістолета в перехожого.

3. Невмійки

   Щоб виховати в дитині навички самообслуговування, слід спиратися на її прагнення дістати високу оцінку з боку дорослих. Готовність дорослого чекати від вихованця тільки гарних вчинків і наперед радіти їм – це дійовий фактор психологічного впливу на  дитину. Він значно ефективніший від спроб батьків і вихователів довести малюкові необхідність своїх вимог.

4. Непослухи.

   Неслухняність – цілком нормальне для малюків явище і потребує від дорослих просто послаблення вимог до дитини. Інша справа, коли некерованість затягується, стає хронічною : до будь – яких пропозицій дорослого дитина ставиться негативно. Тут потрібна особлива тактика : не намагайтеся перевиховувати таких дітей нескінченими докорами.

5. Рухливі, збудливі діти.

    Ця категорія дітей зазнає надміру посилених виховних впливів. Ці зусилля часто виявляються марними і навіть шкідливими для дитини. Збудливу дитину неможливо одразу примусити бути  стриманою. Головне – не провокувати спалахів роздратування.

6. Вразливі, сором’язливі діти.

   Це пов’язано з високою чутливістю нервової системи. Основні принципи психологічного підходу до виховання таких дітей грунтуються на врахування їхньої емоційної чутливості, легкої навіюваності, швидкої втоми. Необхідно дотримуватися звичного режиму дня, привчати малюка до порядку. Не можна залякувати вразливих дітей, адже у них часто проявляються "дитячі страхи".

7. "Повільні " діти.

 

   Це явище обумовлене властивостями нервової системи. Замість того, щоб вимагати від дитини швидко відповісти на запитання, потрібно навпаки, затримати її увагу на етапі підготовки до дії, попросити щоб вона повторила запитання, розповіла, що збирається зробити.

8. "Нечемні  " діти.

   Щоб виховати у дитини  чуйне ставлення до людей, не можна дорікати її в егоїзмі. Навпаки, слід частіше помічати і схвалювати в її поведінці прояви піклування про інших, бажання зробити їм добро. Головне, щоб малюк сам повірив у свою доброту, чуйність, чемність. Тоді він швидше почне цінувати і виявляти ці риси у своїй поведінці.

9. Діти, що не хочуть вчитися.

  Труднощі старших дошкільників, як правило, пов’язані з їхньою нестійкою увагою, невмінням слухати вихователя, пасивною позицією на заняттях, байдужістю до матеріалу, що вивчається. Основним фактором виникнення розумових лінощів є невміння дитини бути уважною. Оскільки довільні процеси в шестирічному віці лише починають формуватися, то нестійкість уваги цілком природна для малюка.

Важливо, щоб батьки та вихователі усвідомлювали, що переживання дошкільнятами почуттів комфорту – дискомфорту залежать від багатьох чинників, серед яких найважливіші:

внутрішні - захисні,пристосувальні сили організму дитини;

зовнішні - умови життя в сім’ї та дитячому садку, наявність або відсутність в них несприятливих подразників – стресорів, які  підсилюють дію інших небезпечних факторів.

   До чинників, що сприяють емоційному дискомфорту, душевному неспокою, можна віднести емоційну неврівноваженість дорослих, які оточують дитину, різка зміна їхніх настроїв та вимог (дитині важко виробити «схему бажаної поведінки»), домінування ситуацій примусового виконання дитиною певних дій (обов’язковість відповіді, переривання творчої роботи, тощо), фактичне позбавлення дитини права на власний вибір, систематичне порівнювання її досягнень з досягненнями однолітків, надмірна опіка, авторитарність дорослих , дефіцит нових вражень тощо.

   Наслідком цього може бути поява багатьох тривожних симптомів у поведінці дітей, як-от: підвищена вразливість, дратівливість, безпорадність, залежність, невпевненість, невміння відстояти власну гідність,  та некерована поведінка,  відсутність зовнішніх проявів почуттів.

   Потрібно звертати особливу увагу на дітей з проявами емоційного дискомфорту. Пропоную вам фіксувати ці прояви («Картка настрою»), спостерігаючи за дитиною у побуті, на заняттях, в іграх, у спілкуванні. Тут, зокрема, доцільно зважити на такі моменти: як вона спить, який має апетит, який настрій переважає протягом дня, чи часто ніяковіє, соромиться; чи не надто хвилюється перед виконанням якогось завданням; як оцінює себе, свої вчинки й свої можливості; як ставиться до нових  завдань, до труднощів, з якими стикається.

 

   Щоб з’ясувати, чи є якісь зміни в емоційній сфері дитини, вихователь може запропонувати їй зробити малюнки на такі теми: «Кого або чого я боюся», «Сон», «Чого я боюся вдень», «Чого я боюся в ночі».

   Корисним для дошкільнят буде поступове введення у їхнє життя психогімнастичних ігор, які сприятимуть розвитку здатності розуміти емоційний стан іншої людини, адекватно проявляти свої емоційні переживання. Зміст ігрових етюдів емоційно переказується дітям, і вони імпровізують на запропоновану тему. Тут, однак, слід зважати на індивідуальні особливості дітей. Наприклад, сором’язливій дитині не варто пропонувати роль, спрямовану на розвиток саме цього почуття, боязкій – грати боягуза, тощо. Доцільно доручати малюку відтворювати таку поведінку, яка протилежна його реальній поведінці. Тоді уявна ситуація значно полегшуватиме  виконання тих чи інших дій і буде своєрідним психологічним тренінгом. Ось приклади ігрових етюдів, спрямованих на розвиток основних емоцій.

   «Я – пухнасте біле кошеня». Грають двоє дітей. Один із них – кошеня, лагідне, слухняне, жалібно скиглить, бо голодне, про нього забули. Другий хлопчик – жаліє кошеня, гладить його. Кошеня  муркоче, треться головою об нього. Тепер обом весело. Вони граються, підстрибують, сміються.

   «Сміливий хлопчик». Хлопчик стоїть на березі річки. Він дуже хоче скупатися, але вода, мабуть,холодна. Торкається її спочатку однією рукою, потім – двома. Далі хлопчик скидає черевики й заходить у річку. Вираз його обличчя постійно змінюється – невпевненість і нерішучість заступаються задоволенням і цікавістю. Нарешті він рішуче кидається у воду, пірнає, пливе, розмахуючи руками. На обличчі – задоволення від плавання і власної сміливості.

   «Соромно». Дівчинці дуже хотілось чогось солоденького. Вона відчинила шафу та з’їла всі цукерки. Коли мама запитала, хто з’їв цукерки, дівчинка показала на кішку. Але потім їй стало соромно, вона схиляє голову набік, приплющує очі. Дитина розуміє, що казати неправду негоже, підходить до матусі, розповідає їй усе і вибачається.

   «Різні настрої». Добираються картинки або малюнки, де зображені обличчя з різним виразом - веселим, сумним, ображеним, сердитим тощо. Ведучий показує дітям малюнок і просить назвати зображений настрій і відтворити його самим.

Мистецтво відновлення душевної рівноваги, емоційного комфорту малюка передбачає цілий комплекс своєрідних реабілітаційних заходів:

Розпізнавати та кваліфікувати психічний стан дитини. Визначати внутрішні та зовнішні подразники – стресори. Чому так відбувається?

У повсякденному житті створити для дитини умови, де вона могла б задовольнити свої провідні духовні потреби — у любові, увазі, турботі самоповазі, у спілкуванні з приємними їй людьми, у пізнанні.

Удосконалювати своє уміння розпитувати дитину та вислуховувати її, демонструючи їй при цьому свою щиру зацікавленість,  розуміння співпереживання.

Організовувати індивідуальні тематичні бесіди, спрямовані на те, аби допомогти дитині ­ усвідомити свої переживання і з часом навчитись регулювати їх. Це необхід­но і вихователю, оскільки дає ключ до розуміння внутрішнього світу кожної дитини. (Орієнтовні запитання до таких  бесід див. у додатку).

Дати дитині змогу шляхом малювання (фарбами, фломастерами олівцями, крейдою) звільнитися від страху, напруження, негативних переживань. Задля цього можна запропонувати різні теми малюнків «Коли я вдома один», «Я засмучений», «Що мені наснилося», «Ми з мамою радіємо», «Мій страх» тощо. Головне, щоб дитина усвідомлювала свої переживання і намагалась передати їх  кольором та зображенням.

Розширення уявлень дітей про світ людських почуттів — радості, інтересу, подиву, горя, смутку, страждання, презирства, страху, провини, сорому, заздрості, жадібності, прикрості, гніву. Вправляння старших дошкільників в умінні розпізнавати їх, передавати мімікою, жестами, пов'язувати з певними життєвими подіями, відтворювати в грі або в художньому зображенні.

Вчити дітей емоційно адекватно реагувати на подію,вчинок,результат діяльності. Вправляти їх в умінні правильно переживати як перемогу, так і програш. Виробляти помірковане ставлення до труднощів, оптимістичне ставлення до необхідності їх долати.

Виховувати волю дошкільників. Відмовитись від практики звичного оцінювання кінцевих продуктів праці. Акцентувати увагу дітей на самому процесі подолання труднощів. Оцінювати насамперед вкладені у  досягнення зусилля дитини, її намагання впоратись із складною ситуацією.

Періодично давати дітям змогу розвантажуватися, розслаблюватися. З цією метою можна використати ігри у «Клякси», або з папером, який дозволяється рвати, мнути. Для зняття агресії можна використати гумову грушу, яку можна боксувати, або запропонувати дитині виконати певні фізичні вправи, танцювальні рухи. Дорослий має усвідомлювати, що накопичення дитиною негативної енергії здатне призвести до вибуху. Тому доцільно попередити події «обігравши ситуацію», або спрямувати енергію дошкільника у корисне русло.

   Означена стратегія поведінки педагога буде результативною тільки за умови, що його спільниками стануть батьки. Без відповідної перебудови взаємин у сім’ї система організованих впливів може виявитися недостатньою. Педагоги і батьки мають свідомо звільнитися від ролі «розпорядника» дитини, оволодівати умінням надавати свободу вибору, рахуватись з її ціннісними орієнтаціями, довіряти внутрішнім життєвим силам. Треба пам’ятати, що запобігти емоційному дискомфорту дитини значно легше, ніж зняти його. Тому ми разом маємо дбати про створення сприятливих умов для нормального емоційного розвитку дошкільнят. Слід систематично роз’яснювати батькам, що неузгодженість виховних впливів, неувага до малюка, надмірна вимогливість або вседозволеність, розумове перенавантаження, заміна телебаченням та комп’ютерними іграми повноцінного спілкування з батьками приводить до негативних наслідків.

   У дитячому садку також треба створювати атмосферу доброзичливості, забезпечувати дітям спокійну, стабільну обстановку, створювати умови для повноцінної ігрової діяльності, розвитку ігрових умінь, розширення спілкування, одержання різноманітних вражень і позитивних емоцій.

 

   Вихователі створюють і презентують (дві підгрупи) колаж «Емоційний комфорт дошкільника, як показник його психічного здоров’я».

   Створюючи психологічний комфорт, вихователю слід пам’ятати : запобігти емоційному дискомфорту дитини значно легше, ніж долати його. Тому необхідно дбати про створення умов для нормального, емоційного розвитку.

   За своєю природою мала дитина – істота насамперед емоційна: вона керується не стільки засвоєними почуттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями.  Пречудова людина і педагог Януш Корчак писав: "Дитина переважає нас силою почуттів, а за інтелектом, щонайменше, дорівнює нам – їй бракує лише досвіду. Думок у дітей не менше і вони не бідніші й не гірші, ніж у дорослих, лише вони інші. У нашому мисленні образи вилинялі, почуття тьмяні й немов вкриті порохом. А діти думають серцем, не розумом ".

         Ми повинні зрозуміти, що чим більше віддаємо любові, тим більше її отримуємо.

ДОДАТОК

Бесіда 1. «Настрій»

1. Що означає «добре себе почувати»?.

2. Як ти дізнаєшся, який в тебе настрій?

3. Коли у тебе буває хороший настрій?

4. Від чого твій настрій псується?

5. Як ти зараз себе почуваєш? Чому?

6. Чи можеш ти посприяти покращенню свого настрою? Як саме?

Бесіда 2. «Бажання»

1. Чого тобі більше за все хочеться? Чому?

2. Це бажання здійсненне?

3. Від кого залежить його здійснення?

4. Що ти відчуватимеш, коли воно здійсниться? Чому?

5. Чого ти більше за все не хочеш? Чому?

6. Що треба зробити, щоб небажаного не трапилось?

Бесіда 3. «Страхи»

1. Тобі буває страшно? Коли саме?

2. Чого ти боїшся більше за все?

3. Коли тобі буває страшно?

4. З ким би ти хотів бути, коли тобі страшно? Чому?

5. Яким треба бути, щоб не боятися?

6. Чи легко жити боязкій людині? Чому?

7. Що відчуває людина, яка боїться? Як вона виглядає?

Бесіда 4. «Радість»

1. Що означає «радіти»?

2. Як виглядає радісна людина?

3. Чи часто ти радієш?

4. Від чого ти радів дуже сильно?

5. З ким би ти хотів радіти разом?

6. Що потішило тебе сьогодні?

7.Чим тобі подобаються радісні люди?

Бесіда 5. «Любов»

 

1. Що означає «любити?»

2. Як можна розпізнати людину, яка любить?

3. Кого ти любиш. За що?

4. Хто любить тебе? За що?

5. Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять?

6. Ти себе любиш? За що саме?

7. Кого ти не любиш? Чому?

8. Хто не любить тебе? Чому?

Бесіда 6 «Цікавість»

1. Що тебе більше за все цікавить?

2. Щоб ти запитав у людини, яка б захотіла з тобою познайомитися?

3. Чи гарно підглядати чи підслуховувати?

4. Закінчи речення «Мені цікаво, що…» («скажуть мої друзі, розглядаючи нову іграшку», « буде завтра під час прогулянки в лісі».

5. Що спільного і відмінного між словами «цікавість» і «допитливість»?

6. Чи може бути небезпечною цікавість?

Бесіда 7 «Сум»

1. Чи буває у тебе сумний настрій?

2. Що ти відчуваєш , коли сумуєш?

3. А як потім заспокоювався?

4. Закінчи речення «Мені сумно, коли…».

5. Як ти вчиниш, якщо зустрінеш на вулиці заплакану дівчинку або хлопчика?

6. Як можна розсмішити людину ?

Бесіда 8 «Мрійливість»

1. Закінчи речення «Сьогодні я мрію …».

2. Якби в тебе була квітка – семі квітка, щоб ти загадав?

3. Якби ти був чарівником, що ти  зробив би для всіх людей?

4. Що необхідно зробити, щоб досягнути своєї мрії?

5. Чи часто ти мрієш?

Теми для малювання:

1.«Малювання за уривком із відомої пісеньки».

2. «Йди, образо, геть».

3. «Моя мрія на долоньці».

4. «Моя улюблена поличка» (з подарунками друзів і рідних).

5. «Я вмію і можу».

6. «Смішинка про запас».

7. «Інте – інте – інтерес, ти виходь на букву «С».

8. «Де розумом не дійду, то в книжці найду».

9. «Чарівний малюнок один одному».

Етюди:

1. «Зустріч із друзями».   2. «Добрий хлопчик».

3. «Відвідуйте хворого».   4. «Люблячий син».

5. «Три бажання».       6. «Злякайтеся!».

7. «Я дуже втомився».   8. «Винний».

9. «Я – цікавий!».   10. «Круглі очі».

«Гендерна соціалізація дошкільників.
Особливості гендерного розвитку»

   Стать – це той атрибут людини, про який ми пам’ятаємо завжди. Дослідження науковців доводять, що процес ґендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Гендерна ідентичність створюється протягом всього життя людини під час засвоєння індивідом культурної системи ґендеру того суспільства, у якому вона живе, - під час ґендерної соціалізації. Зміст ґендерної соціалізації визначається рівнем соціально – економічного розвитку суспільства, особливостями культури та конкретним способом життя індивіда. Гендерна ідентичність, точніше, її необхідна складова – розуміння константності своєї статі, - формується у дітей у віці 5 -7 років, а у подальшому іде її розвиток і змістовне насичення за рахунок власного досвіду. Значимість агентів соціалізації на різних етапах життєвого шляху різна. У період немовляти і дитинства (первісної соціалізації) провідну роль відіграють сім’я, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації, школа тощо. Безпосередньо це і утворює середовище, з яким індивід себе ідентифікує і існування якого він підтримує. Як діти навчаються статеворольовій поведінці? Психологи виділили основні механізми соціалізації – способи свідомого та несвідомого засвоєння і відтворення соціального досвіду, які і можуть дати відповіді на це питання. У взаємодії з людьми – перш за все наслідування когось із батьків своєї статі, імітація їх поведінки. Виділяють механізм статеворольової ідентифікації, суть якого полягає в ототожненні дитиною себе з представниками певної статі, орієнтація на ідеал статеворольової поведінки, яка відповідає її системі уявлень про найбільш позитивні риси конкретного представника даної статі ( найчастіше це мати чи батько). Формування особистості дитини визначають тип, склад, структура сім’ї, порядок народження дітей, професійні ролі батьків, характер подружніх та батьківсько – дитячих взаємостосунків. Найважливіші агенти ґендерної соціалізації у сім’ї – особистісні і ґендерні характеристики батьків, їх ідентичність і рольові моделі, стать народженої дитини, уявлення батьків про те, якою повинна бути дитини даної статі. Розглянемо більш детально вплив батьківського ставлення на формування психологічної статі дитини. Психологи виявили тут прямий і безпосередній зв'язок. Ставлення до статі дитини формується у батьків ще до того, як вона з’явиться на світ. Батьки намагаються визначити стать майбутньої дитини і будують по відношенню до неї різноманітні плани, обирають ім’я, створюють образ дитини, яка ще не народилася. Дитина народилася. Батькам оголошують, хто у них: хлопчик або дівчинка. Стать дитини визначена – це номінативна, приписувана стать. Чи є гарантією те, що дитина, яку назвали хлопчиком, стане з часом вважати і відчувати себе чоловіком, а дівчинка – жінкою? Одностайної відповіді не існує, багато чого залежить від біологічних передумов і виховання. В процесі виховання сім’я, система освіти та культура укорінюють у свідомості дітей ґендерні норми, формують певні правила і створюють уявлення про те, хто є «справжній чоловік» і якою має бути «справжня жінка», тобто ґендерні стереотипи. Лікарі не знаходять об’єктивних відмінностей у зовнішності та поведінці новонароджених малюків, але батьки вважають, що маленькі дівчатка більш м’які, маленькі та симпатичні, менш рухливі, ніж хлопчики, які здаються великими, активними, галасливими. У ранньому дитинстві матері частіше торкаються до хлопчиків, ніж до доньок, але на дівчаток дивляться частіше, розмовляють з ними. В одному дослідженні двом групам молодих матерів показували 6 – місячну дитину. В одному випадку її одягали у голубі штанці і говорили, що це хлопчик, а в іншому – у рожеве плаття, і вже цей малюк фігурував як дівчинка. У результаті виявилося, що «дівчинка більш слухняна», їй частіше посміхалися і частіше давали іграшки. Вже у іншому дослідженні двом групам батьків демонстрували один і той же відеозапис дитини віком 1,5 року, але у одному випадку її називали хлопчиком, а в іншому – дівчинкою. Батьки описували хлопчика як агресивного, сильного, активного, а дівчинку – як ласкаву, пасивну та ніжну. Сім’я – перше і найважливіше середовище, в якому дитина отримує відомості про свою стать, про те, що є ще протилежна стать, про взаємостосунки цих статей. Культурні стереотипи і власний досвід підказують батькам, яким має бути хлопчик і якою – дівчинка. Батьки більш визначено ототожнюють себе з дитиною своєї статі і хочуть стати моделлю для неї . При цьому ставлення татусів до доньок – це завжди дещо ставлення як до маленьких жінок, а матусь до синів – як до маленьких чоловіків. Так, у повних сім’ях дитина вже на ранньому етапі розвитку отримує відомості про власну стать. Дослідники доводять, що в спокійних, врівноважених сім’ях, де позиція будь – якого члена сім’ї не ставала диктатом для інших, дитина легко і природно сприймає свою стать і статеву поведінку. Надзвичайно велика роль ігор та іграшок у формуванні майбутнього чоловіка чи майбутньої жінки. На думку психологів, якраз за допомогою іграшок дитина оволодіває нормами та правилами життя у суспільстві, розвиваються її інтелект і емоції, уява і мовлення. Програючи сюжети із дорослого життя, моделюючи взаємостосунки «лікаря» і «хворого», «водія» і «пасажирів», «матері» і «дитини», діти починають орієнтуватися у цих взаємостосунках і тим самим готовляться до вступу у «велике життя». У цьому допомагають іграшки і предмети – замінники. Є ще один важливий аспект у використанні ігрових атрибутів. Традиційні ігри спрямовані на засвоєння дитиною своєї статі і психосексуальної ролі, яка набувається якраз в рольовій грі ( в «доньки – матері»). Існує думка, що гра з лялькою дозволяє дівчинці засвоїти роль матері, котра доглядає за малюком. У дитини, яка не грається іграшками, характерними відповідній статі, формування адекватних статеворольових стереотипів поведінки неминуче зіштовхнеться з труднощами , можливі проблеми у спілкуванні з однолітками як своєї, так і протилежної статі, її самооцінка, можливо, буде менш стійка і адекватна. Дослідження доводять, що у сім років хлопчики і дівчатка демонструють досить – таки широкий спектр особливостей формування психологічної статі – від адекватних, яскраво виражених у висловлюваннях, відношеннях, перевагах (наприклад, одягу і іграшок), до неадекватних і навіть негативних по відношенню до своєї статевої приналежності. Це проявляється в перевагах, продуктах діяльності (наприклад, малюнках), у виборі партнерів для ігор і спілкування тощо. У цьому віці психологи та батьки можуть значно вплинути на формування ґендеру дитини Формування психології ґендеру здійснюється по – різному у чоловіків і жінок, але для дитини будь – якої статі в обох випадках значною є роль батька і матері, і обумовлюється це формування відмінностями у цих ролях. Діти засвоюють соціальні норми поведінки і цінності в процесі наслідування батькам і ототожнюють себе з ними. Ці процеси особливо важливі, так як вони не усвідомлюються дітьми і не контролюються батьками. Дитина орієнтується на приклад батьків, намагається стати такою, як вони, переймає особливості статеворольової поведінки батьків. Образ батька надзвичайно важливий для психічного розвитку хлопчиків: за його відсутності дитині не вистачає того, у чому проявляються особливості чоловічої психіки, це веде до зниження соціальної активності, сприяє інфантилізму. Відсутність батька в ранньому віці дитини ( період дошкільного дитинства) може відобразитися на її сексуально – рольовій орієнтації, більш частому виникненні конфліктів на цьому ґрунті, ніж у дітей, які мають батька або відчули відсутність батька вже у більш старшому віці. Для дівчинки первісна тілесна єдність з матір’ю є основою подальшого розвитку жіночої психології, в той час як для хлопчиків основою формування чоловічої психології є розрив первісної тілесної єдності з матір’ю. Хлопчик повинен піти від матері, аби відчути себе чоловіком, а дівчинка повинна полюбити батька, аби відчути себе жінкою. Результати батьківського і материнського впливу простежуються в особливостях соціальної поведінки, ціннісних і кар’єрних орієнтаціях, виборі сфери професійної діяльності. Дослідження Сафонової М.В. показали, що жінки, які відмітили перевагу впливу на них батька, мають більш високу кар’єрну орієнтацію на професійну компетентність, у них сильніше прагнення до успіху, менш схильні до співпраці, частіше обирають «чоловічі» сфери професійної діяльності і здобувають більш високий матеріальний і соціальний статус. І, навпаки, жінки, на яких більший вплив справила мати, мають більш високу кар’єрну орієнтацію на служіння, прагнення до соціальної кооперації, бажання піклуватися про інших людей, сфери професійної діяльності обирають традиційно «жіночі». Психологи встановили, що активна участь батька у вихованні дитини необхідна за наступних причин:

• Помічено, що дитина, батько якої у перший рік життя приймає участь у повсякденному догляді за нею, менше боїться незнайомих людей і взагалі проявляє високий рівень комунікабельності.

• Під впливом батька дитина стає більш дисциплінованою та відкритою, чесною, здатною керуватися почуттям обв’язку, а не лише власними бажаннями.

• Якщо у сім’ї активний і домінуючий батько приймає участь у вихованні дітей нарівні з матір’ю, діти відчувають підтримку і захист, виростають сильними, впевненими у собі людьми.

• Якщо батько ухиляється від виховання, це негативно відображається на розвитку здатності дітей до логічного аналізу, а також математичних і технічних здібностей.

 • З метою успішної ґендерної ідентифікації хлопчика, тобто розвитку його по чоловічому типу, необхідні широке і тривале спілкування з сильним і справедливим батьком, спільні з батьком заняття, прогулянки, відвідування культурних заходів. Бажано, аби якраз батько давав свою оцінку і висловлював свою думку відносно важливих для дитини ситуацій, щоб дитина засвоїла чоловічі форми поведінки і способи розв’язання проблемних ситуацій.

• Сексуальність сина і його майбутнє ставлення до жінки формує в першу чергу батько.

 • Батько формує в своєї доньки впевненість в собі як жінці. Дівчатка, які виросли у сім’ї люблячого батька, відчувають свою захищеність, у них не спостерігається надмірної тривожності або страхів перед незнайомими обставинами.

• Установка на стабільну сім’ю формується у дівчаток, в сім’х яких батьки також змогли створити стабільну сім’ю, засновану на любові батька до матері. Система взаємостосунків у взаємодії включає у себе не лише ставлення до партнера, але й ставлення до себе. У системі дитячо – батьківських стосунків негативне ставлення батьків до себе, також, як і негативне ставлення до дитини тієї чи іншої статі, чинить нищівний згубний вплив. Воно також може зароджувати роздратування, намагання уникати самої взаємодії. Іншими словами, негативне ставлення до себе гальмує чуттєвість батьків, викликає негативні емоції в ситуації взаємодії, створюючи негативне тло (фон). Навпаки, батьки, які позитивно оцінюють свою батьківську роль, проявляють терпимість до дитини, спокійну впевненість у взаємодії з нею, задоволення від спілкування. Ставлення до себе, прийняття себе у якості батька завжди відображається на ставленні до дитини. Пам’ятаймо! Освоєння ґендерної культури є складним процесом взаємодії соціального оточення та сім’ї. Зміну гендерних стереотипів можуть забезпечити лише нове розуміння психології мислення, взаємин чоловіків і жінок, здатність сприйняти багатомірність особистості, незалежно від статі.

Семінар-практикум практичних психологів ДНЗ 
«Форми і методи роботи практичного психолога ДНЗ»

Тренінг з вихователями по використанню елементів казкотерапії  під час проведення занять

«Казкотерапія – шлях до пізнання себе»

Мета:

 -  розкрити педагогам значення казки для дитини;

 -  стимулювати творчу активність вихователів;

 -  розвивати художньо-креативні здібності, фантазію, спостережливість, творчу уяву, образне мислення, винахідливість;

 - створення позитивної атмосфери на тренінгу.

Матеріали та обладнання:

-         аркуші паперу білого кольору;

-         кольорові олівці;

-         картки з геометричними фігурами;

-         картки до творчого завдання «Допиши казку».

Хід тренінгу:

Доброго дня, колеги! Сьогодні ми помандруємо у світ дитинства, у світ казки. Перед початком учасники об’єднуються в чотири команди.

Вправи на знайомство «Вітаю вас»

Мета: сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери

для успішної роботи.

Хід проведення: Психолог пропонує підводитися тим людям, які вважають , що це їх стосується:

-         встаньте ті, у кого чорне волосся;

-         встаньте ті, хто має гарну посмішку;

-         встаньте ті, хто має доньку;

-         встаньте ті, хто має сина;

-         встаньте ті, хто вважає себе гарною матір’ю

-         встаньте ті,хто прийшов на нашу зустріч з гарним настроєм і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

Вправа «Правила групи»

Мета: вироблення певних правил, за якими відбуватиметься взаємодія вихователів упродовж заняття:

-         бути активним;

-         толерантним,

-         слухати і чути кожного;

-         говорити по черзі.

Арт – терапевтична техніка «Намалюй зле обличчя»

Ні для кого не секрет, що в сучасних мультфільмах і казках є багато негативних персонажів, їхня поведінка на екрані агресивна, часто деструктивно впливає на психіку дитини. Подолати страх і негативні емоції можна за допомогою малюнку. Отже, перше завдання для вас, шановні педагоги – намалювати злого казкового героя.

-         А тепер домалюйте  щось таке, щоб цей герой став більш симпатичним і приємним для вас…

-         Поділіться з нами результатами своєї творчості.

(Цю методику можна використовувати для профілактики виникнення страху у дітей).

Інформаційне повідомлення:

«Використання казкотерапії в роботі з дошкільниками».

Казка – це не лише цікава фантастична розповідь, а універсальний засіб розвитку, виховання і навчання дітей раннього та дошкільного віку. Слухання казок дає змогу малюкам збагатити словник, закласти фундамент зв’язного мовлення сприяє запам’ятовуванню слів та окремих виразів, монологічного мовлення, розвиває пам’ять.

Дітям старшого дошкільного віку казка дає змогу усвідомити такі складні категорії, як «добро» і «зло», сприяє формуванню морально-етичних цінностей. А ще використовуючи казку, можна навчити дітей міркувати відстоювати свою думку. мати особисту точку зору.

Коли дитина «проживає» казку, утворюються зв’язки між казковими героями  і поведінкою у реальному житті. Якщо вихователі чи батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації . Якщо казки не обговорюються , життєві уроки та цінності засвоюються пасивно. 

З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. доки триває внутрішньоутробний розвиток, малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на іхні позитивні емоції .

Для новонародженого малюка сюжет казки не має особливого значення. головне, щоб в ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для ліпшого опанування дитиною рідної мови.

У віці 1,5 – 3 роки діти зазвичай починають говорити, тож казка може стати поштовхом до розвитку зв’язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. Читаючи дітям казки, батьки та педагоги сприяють розширенню їхнього словникового запасу.

У  3-4 роки дитина вже розпізнає основні емоції , тож потребує казок х простими і яскравими сюжетами .На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі ( чи у групі дошкільного закладу) емоції героїв, їхню поведінку.

У віці 4-6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку у такому віці дошкільник засвоює найліпше соціальний досвід . Тож будь – яке завдання дитина виконає краще та з більшим задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом.

Безсумнівно, діти люблять коли їм читають . Казки надають великі можливості, що охоплюють різні теми для занять. Під час робити з казками накопичується досвід, який дозволяє оцінити можливості тих чи інших фантастичних історій. Наприклад, діти малоактивно реагують на казки написані спеціально, щоб впливати на почуття. Вони краще реагують на історії, які мають захоплюючий сюжет. А ще, дітей стомлюють «кострубаті» історії – вони їх одразу полишають. Тому, підбір готових та складання авторських казок, а також способи їх застосування потребують від дорослих неабиякої вибірковості та майстерності.

Казкотерапія – це :

-         процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті , процес перенесення казкових смислів у реальність;

-         терапія середовищем , особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія; а головне – виникає відчуття захищеності, з’являється смак таємниці.

Казкотерапія допомагає вирішити безліч проблем:

-         інтеграція особистості в соціальному суспільстві;

-         адаптація в умовах пережитих, психотравмуючих ситуацій;

-         навчання і корекція небажаної поведінки.

Існує 5 видів казок:

·        Художні – казки, міфи,притчі створені багатовіковою мудрістю народу;

·        дидактичні – навчальні казки, мета яких подати нові знання, розкрити їхній зміст і важливість для дитини;

·        психокорекційні – створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією розуміється « заміна» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний.

·         психотерапевтичні – казки, які лікують душу, вони розкривають  глибокий смисл подій, допомагають по-іншому побачити ситуацію.

·        медитативні – створюються для накопичення позитивного образного досвіду , зняття психоемоційного напруження, для формування кращих людських взаємин, розвитку особистісного ресурсу. Особливістю цих казок є відсутність конфліктів і злих героїв.

Традиційні  види роботи з казкою:

Гра « Мікрофон»

(вихователі називають традиційні види роботи з казкою)

·        читання;

·        розповідь;

·        бесіда;

·        драматизація;

·        інсценування;

Нетрадиційні технології роботи з казкою:

·        переплутування сюжетів і героїв;

·        змінювання характеру героя;

·        змінювання місця, часу, події;

·        змінювання кінцівки казки;

·         складання казки за схемою.

       У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценізування сприяють процесу соціалізації дошкільнят.  Участь у інсценізуванні казок дає змогу вправлятися у спілкуванні як вербальними  так невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки, пісні, відповідної музики,пластики, емоційних та рухових етюдів сприяють формуванню невербальних засобів виразності.

       На «казкових заняттях» діти багато рухаються, перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку  мовлення дошкільників. Казка як невід’ємна частина освітнього процесу дає змогу педагогам ефективно розв’язувати розвивальні, навчальні та виховні завдання:

·        сприяє гармонійному розвитку і формуванню основ соціальної компетентності;

·        формує у свідомості дитини позитивний образ;

·        учить осмислювати, аналізувати, передбачати наслідки і можливі реакції;

·         формує загальнолюдські цінності;

·        учить помічати прекрасне, розуміти добро та зло.

Завдання «Склади і розшифруй»

        Наступне завдання складається з двох частин:

  1. У вас на столах є геометричні фігури, з них треба скласти коло. Під час складання обов’язково використовують усі фігури, їх не можна накладати одна на одну, вони мають щільно прилягати одна до одної. Яка команда швидше впорається із цим завданням…

  2. На геометричних фігурах написані слова, які зустрічаються в казці. Прочитайте їх і здогадайтеся, про яку саме казку йде мова.

Творче завдання «Допиши казку»

     Попереду у нас останнє завдання – потрібно дописати казку. Кожній команді дається зачин казки, а її завданням буде – дописати її, але є такі умови: треба дописати 5 речень, розповідь має бути логічною, а кінець казки – щасливий.

Зачитайте нам результати колективної творчості….

Медитативна казка «Чарівник» (автор Т.Зіневич – Євстігнєєва)

Давним – давно це було. Жив на світі чарівник. Був він красивим і добрим. Важко сказати, скільки йому було років. У нього так блищали очі, що багато хто думав: «Він ще молодий».  Але, поглянувши на його сиву бороду й волосся, говорили : «Він мудрий і літній чоловік.» Цей чарівник умів робити те, що не вміли інші. Він розмовляв із деревами, квітами, тваринами і рибами. Він умів лікувати не тільки людей, але й тварин і рослин. Він знав, коли піде сніг чи дощ, коли буде спека чи вітер. 

    Багато людей приходили до нього за порадами. Ніхто не знав, звідки він прийшов, але говорили, що раніше він був звичайною людиною, як усі. Минали роки, а чарівник жив серед людей, і вони почували себе в безпеці поряд із ним.

   Одного разу чарівник сказав : «Я дуже довго жив серед вас, настав час мені відправлятися в дорогу. « Навіщо ти покидаєш нас, - відговорювали його люди, - нам буде важко жити без тебе, без захисту й підтримки. Передай нам хоча б частинку своєї мудрості.»

«Погляньте навколо, - сказав чарівник, - ви живете в прекрасному світі. Кожний день ви можете спостерігати, як  встає й заходить сонечко, як шумить вітер, як блищать краплинки роси. Давайте на хвилинку затихнемо й прислухаємося. Все, що нас оточує – живе в своєму ритмі. Свій ритм має й кожен із нас.

    Люди завмерли, закрили очі й почули, як дихає свіжо виорана земля – рівно й спокійно; як шумить вітер – то сильніше, то повільно й лагідно. І головне,кожна людина відчула свій ритм: спокійне биття серця, вільне дихання…І раптом людей охопило відчуття, що з ними відбувається щось незвичайне.

   «Щось казкове й чарівне знаходиться всередині нас», - здивовано сказали вони чарівникові.

«Здається, ви відкрили найбільшу мою таємницю, - посміхнувся чарівник, - адже чари – це вміння слухати й відчувати ритм природи,всього, що нас оточує, жити у відповідності з ним. Треба тільки вміти прислухатися до себе, почути свій ритм і розбудити всередині себе Творця. Ось тоді й почнуться чудеса».

  « Як же нам навчитися користуватися чарами?» - запитав дехто.

«Наприклад, можна уявити себе здоровим і щасливим, не дозволяти сумним думкам отруювати ваше життя. Через деякий час образ здоров’я й щастя міцно поселиться всередині вас, і ви почнете змінюватися. Можна прислухатися й почути внутрішній ритм іншої людини, знайти спільне з вашим ритмом, і тоді кожен новий день буде приносити вам радість взаєморозуміння. Можна навчитися бачити в кожній події урок для себе , тоді не зміну тривогам і хвилюванням прийде спокій і ясність.»

  Сказавши це чарівник відправив в дорогу. А люди залишилися, а вони добре запам’ятали його слова. Жили, прислухаючись до свого внутрішнього ритму, й дуже скоро в них проснувся Творець. Спокійно і з любов’ю вони зустрічали кожний день, дарували іншим тепло і радість.

    І зараз, якщо ми прикладемо руку до грудей, то почуємо спокійне биття свого серця, відчуємо ритм дихання… І Творець, який живе всередині кожного з нас, нагадає про себе теплою хвилею радості…

   А ми глибоко вдихнемо й видихнемо й потихеньку будемо повертатися з чарівної країни додому.

Рефлексія

-         Обговорення  важливості використання казкотерапії  з . педагогами.

 

Медико – педагогічний ринг

«Довідник здоров’я»

Сценарій медико– педагогічного рингу

Мета: поглиблювати знання педагогічних працівників про зміст, форми і методи роботи з валеологічного виховання та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку; створювати умови для обміну професійним досвідом;  з’ясувати ступінь підготовленості педагогів до реалізації завдань валеологічного виховання ,актуалізувати для педагогів проблему здоров'я; розглянути багатогранність здоров'я;  визначити фактори, які впливають на здоров'я дитини.

Обладнання :  аркуші паперу, ручки, маркери для учасників, декорації та атрибути для театралізованої діяльності, бланки протоколу медико – педагогічного рингу для членів журі.

Хід медико – педагогічного  рингу

Організаційна частина

Ведуча:Вітаю вас, шановні колеги! Сьогодні на вас чекає інтелектуальна гра  у формі медико-педагогічного рингу «Довідник здоров’я».   Уже ніхто не сумнівається, що здоров’я є найбільшим скарбом людини.  Здоров’я, за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, душевного (духовного) і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб.  Тому поняття «здоров’я» не потрібно асоціювати лише із фізичним станом організму. Насправді це поняття набагато ширше і охоплює такі складові як,  фізична , психічна, соціальна та духовна.

1. Представлення членів журі.

2. Представлення команд та їх девіз.

Ведуча:Протягом медико–педагогічного рингу ви виконуватимете завдання, під час яких обговорюватимете актуальні питання щодо збереження здоров‘ядітей  та профілактика дитячого травматизму. Тож, аби  уникнути конфліктних ситуацій, я ознайомлю вас із правилами взаємодії під час медико-педагогічногорингу.

 Правила медико – педагогічного рингу:

1. Вкладатися у відведений  час

2. Бути активним

3. Толерантно ставитися до думок один одного

4. Не критикувати

5. Слухати й чути кожного

6. Говорити по черзі

Ведуча :Медико -  педагогічний ринг –це змагання, тому члени журі оцінюватимуть ваші відповіді за такими критеріями:  довільно – 1 бал,  добре -  2 бали, дуже добре – 3 бали. пам’ятайте враховуватимуть не тільки правильність відповідей, а й винахідливість, обізнаність, креативність, злагодженість дій .Переможе та команда, яка наберемаксимальну кількість балів.

Основна частина

1 раунд «Вітамінчик»

Ведуча :Вітаміни – це органічні сполуки, що активізують обмін речовин та процес утворення  ферментів, сприяють росту тканин. Виокремлюють дві групи вітамінів: жиророзчинні та водорозчинні. Більшість із цих вітамінів організм людини не синтезує, тому вони мають надходити до нього з продуктами харчування, переважно рослинного походження. До того ж кожному з них властива специфічна функція в організмі. Організму людини для повноцінного функціонування необхідно принаймні 13 різних вітамінів на день.

Завдання .

1. Назвати вітаміни;

2.  Функції вітаміну  в організмі людини ;

3.  Продукти харчування, які містять ці вітаміни.

2 раунд

Ведуча :Однією з  форм оздоровчої роботи з дітьми дошкільного віку є самомасаж. Головна цінність масажу полягає в тому, що він, насамперед, впливає на нервову систему малюка, допомагає дитині зняти загальну втому, допомагає всім органам і системам працювати безперебійно і ефективно.  При систематичному масажі посилюються рефлекторні зв'язки кори головного мозку з м'язами і судинами, нормалізується м'язовий тонус, відбувається стимуляція тактильних відчуттів.Масаж дозволяє активізувати і синхронізувати роботу обох півкуль мозку. В.А. Сухомлинський стверджував, що «розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців».

Завдання : Назвати якнайбільше видів самомасажу та виконати його з глядачами.

На виконаннязавданнядається 3хвилини.

 3 раунд« Командна дуель»

Капітани обирають завдання методом жеребкування

1 завдання:  Назвати вимоги до виконання стрибків з лави, з використанням стрибкової дошки.

2 завдання : Назвати вимоги до виконання вправ на рівновагу на колоді, лаві, піднятій дошці.

На виконаннязавданнядається 3хвилини.        

4 раунд

Як одну зі складових здоров’я людини в цілому виділяють психологічне здоров’я. Воно є необхідною передумовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності.

Завдання :назвати якості, риси характеру та поведінки психологічно здорової дитини.

На виконаннязавданнядається 3хвилини.

5 раунд «Домедична допомога»

Ведуча:  Надавати домедичну допомогу у разі забоїв, порізів, саден, подряпин та укусів комах має вміти кожен педагогічний працівник дошкільного закладу. Тож перевіримо ваші знання  з цієї теми.

Капітани обирають завдання за допомогою  жеребкування

1 завдання:  яка домедична допомога надається при забої, укусі комах,підозрі на тепловий удар, при епілептичному нападі.

2 завдання:  яка домедична допомога надається при підозрі на перелом кінцівки, у разі травмуванні голови, переохолодженні , при кровотечі, у випадку підозри на отруєння.

На виконаннязавдання дається 3хвилини .

 6 раунд «Психологічний»

Кросворд «Психологічний»

1b
2
3
4	c				а
5d

Ключове слово:

Запитання:

1. Риса особистості, здатність її спілкуватися з іншими людьми,  товариськість.

2. Процес звикання до нових умов існування.

3. Стабільний стан впевненості в собі, у свої власних силах, віра в прекрасне майбутнє.

4. Сумно (антонім).

5. Східна гімнастика, яка допомагає психологічно розвантажитись, заспокоїтись.

Відповіді:

1. Комунікабельність.

2. Адаптація.

3. Оптимізм.

4. Весело.

5. Йога.

На виконаннязавданнядається 3хвилини

7 раунд «Казковий»

 Ведуча :  настав час проявити творчі здібності. Домашнім завдання було скласти казку – загадку валеологічного змісту, зашифрувавши в ній певну мораль.  На репрезентацію казок маєте 10 хвилин, на відгадування моралі 3 хвилини.

8 раунд «Профілактичний»

Капітани обирають завдання за допомогою жеребкування

1завдання:назвати вправи для профілакти кипорушень постави.

2 завдання:назвати вправи для профілактики плоскостопості.

На виконання завдання дається 3 хвилини.

9 раунд «Соціальний»

Ведучий: На виконаннязавдання дається 30 сек.

Завдання :  Продовжити твердження : «Особистість є соціально здоровою, якщо…»

Нетрадиційні форми роботи з батьками

   Оновлення системи дошкільної освіти, процеси гуманізації та демократизації у ньому зумовили необхідність активізації взаємодії дошкільного закладу з сім'єю. Сім'я - первинний унікальний соціум, дає дитині відчуття психологічної захищеності, емоційного «тилу», підтримку. Сім'я - це ще й джерело суспільного досвіду. Тут дитина знаходить приклади для наслідування, тут відбувається його соціальне народження.

    Завданням сьогодення є необхідність тісніше інтегрувати родинне і суспільне дошкільне виховання, зберегти пріоритети родинного виховання, активне залучання їх до участі в освітньо-виховному процесі.

    Сучасні дослідники відзначають важливість взаємодії педагогів і батьків для виховання і розвитку дітей дошкільного віку. Включення сім'ї як партнера і активного суб'єкта в освітнє середовище дошкільного навчального закладу якісно змінює умови взаємодії педагогів і батьків, що мають власні стратегічні інтереси у сфері дошкільної освіти дитини.

Традиційні форми роботи з батьками

До традиційних форм роботи з батьками належать:

• батьківські збори;

 •  конференції;

 • індивідуальні консультації педагога;

 • бесіди;

 • відвідування вдома.

До нетрадиційних форм роботи з батьками належать:

Інтерактивна форма роботи з батьками — це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови спілкування та навчання батьків, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спромож­ність, є рівно­правним, рівно- значним суб'єк­том.

Доцільно наголосити, що досить продуктивною інтерактивною формою роботи з батьками є робо- та в групах. Роботу в групах варто організовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного обговорення. Залежно від змісту та мети педагогізації батьківської громадськості можливі різні варі­анти організації роботи груп.

Форми інтерактивної роботи Інтерактивна форма роботи з батьками — це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови спілкування та навчання батьків, за яких кожен учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спромож­ність, є рівно­правним, рівнозначним суб'єк­том.   

«Коло ідей»

 Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учасників до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з кількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

 Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, педагог  запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

«Діалог»

 Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рі- шення. Це знаходить своє відоб- раження у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи іншої групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

 Створюється 5—6 робочих груп і група експертів. Робочі групи отримують 5—10 хвилин для ви- конання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кож- ної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. Занотовується кінцевий варіант.

«Спільний проект»

 Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних сторін. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

«Синтез думок»

 Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об'єднання в групи і виконання завдання учасники не роблять записів на дошці, а передають свій варі- ант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані резуль­тати передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним ва ріантом, роблять загальний звіт, який обговорює весь колектив.

«Акваріум»

Варіант навчання, що є формою діяльності учасників у малих гру- пах, ефективний для розвитку навичок спілкування, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, якщо учасники вже мають добрі навички роботи в групах.

До нетрадиційних форм роботи з батьками належать також :

• тематичні консультації; 

•         батьківські вечори;

•         батьківські тренінги;

•         день відкритих дверей

•         батьківські ринги.

•         семінари практикуми

Тематичні консультації дають рекомендації з проблеми, яка хвилює батьків. У кожному класі є учні і сім'ї, які переживають одну і ту ж проблему. Інколи ці проблеми носять настільки конфіденційний характер, що їх можливо вирішувати лише в крузі тих людей, яких ця проблема об'єднує.

Батьківські вечори направлені на об'єднання батьківського колективу. Проводяться два-три рази на рік без присутності дітей. Теми батьківських вечорів можуть бути різними. Головне, вони повинні учити слухати і чути один одного, самого себе, свій внутрішній голос.

Приблизна тематика:

1. Перший рік навчання дитини в школі, яким він буе.

2. Яким я бачу майбутнє свого малюка.

3. Друзі моєї дитини.

4. Свята нашої сім'ї.

Батьківські тренінги – це активна форма роботи з тими батьками, які усвідомлюють проблемні ситуації в сім’ї, хочуть змінити свою взаємодію із власною дитиною, зробити її більш відкритою й довірливою. У батьківських тренінгах повинні брати участь по можливості обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змусять себе чекати. Найчастіше тренінг проводиться з групою, що складається з 12 – 15 осіб. Батьківські тренінги будуть успішними, якщо всі батьки братимуть у них активну участь і регулярно їх відвідуватимуть. Щоб тренінг був результативний, він повинен включити в себе 5 – 8 занять. Батьківський тренінг проводиться, як правило, психологом школи, що дає можливість батькам на певний час відчути себе дитиною, ще раз емоційно пережити дитячі враження.

День відкритих дверей

День відкритих дверей, будучи досить розповсюдженою формою роботи, дає можливість познайомити батьків з дошкільним закладом, його традиціями, правилами, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по дошкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи дошкільної установи (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду завідуюча або вихователь-методист розмовляють з батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.

    Батьківські ринги – одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на запитання з педагогічних проблем. Запитання вибирають самі батьки. На одне запитання відповідають дві родини. У них можуть бути різні позиції, різні думки.

    Інша частина аудиторії в полеміку не вступає, а лише підтримує думку родин оплесками. Експериментаторами в батьківських рингах виступають учні груп, визначаючи, яка родина у відповідях на запитання була найбільш близька до їх правильного трактування

Семінари-практикуми

Батьки, особливо молоді, мають потребу в придбанні практичних навичок виховання дітей. Їх доцільно запрошувати на семінари-практикуми. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розглядати ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готувати руку дитини до письма, як вправляти артикуляційний апарат.

Форми пізнавальної діяльності: громадські форуми знань, творчі звіти з предметів, дні відкритих уроків, свята знань і творчості, турніри знавців, спільні олімпіади, випуск пре- дметних газет, засідання, звіти наукових товариств учнів і т. д. Бать и можуть допомогти в оформленні, підготовці заохочувальних призів, оцінки результатів, безпосередньо брати участь у заходах, створюючи власні або змішані команди. Це можуть бути конкурси: "Роди- на-ерудит", "Сімейний захоплення"; читацькі конференції "Коло сімейного читання" та ін.

Форми трудової діяльності: допомога у оформленні груп; благоустрій і озеленення двору, посадка алей; ярмарок-розпродаж сімейних виробів, виставки « Не рубай ялиночки, краще гілочку прикрась», «Родиннє дерево» та ін.

Форми дозвілля: спільні свята, перегляд та обговорення фільмів, змагання, конкурси, туристичні походи . Широке поширення одержують сімейні свята і фестивалі: День матері, День батька, День бабусь і дідусів, День моєї дитини, День взаємного подяки; ігрові сімейні конкурси: Спортивна сім'я, Музична родина, конкурс сімейних альбомів, конкурс господинь.Спільна діяльність у творчих об'єднаннях різної спрямованості.

  

Використана література:

Звєрєва О. Л., Батьківські збори в ДОУ: методичний посібник/О.Л. Звєрєва, Т.В. Кротова - М .: Айрис-пресс, 2007. - 128с.

Робота соціального педагога з різними типами сімей: матерыали творчоъ групи соціальних педагогів/ упор. Юлія Бойко та ін. –К. : Ред. Загальнопед.газет,2013.-120с.

Свірська Л. В. Робота з сім'єю: необов'язкові інструкції: Методичний посібник для працівників дошкільних освітніх установ/Л.В. Свірська - М .: лінк-ПРЕС, 2011. - 176 с.

Солодянкин О. В. Співпраця дошкільного закладу з сім'єю: Практичний посібник/О.В. Солодянкин - М .: аркто, 2011. - 80 с.