Як підтримати та заспокоїти дітей під час воєнних дій?
Усі ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя, відчуваємо страх та паніку, особливо діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо підтримувати одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей.
🔵Говоріть із дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови.
Обов’язково поговоріть з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.
🔵Демонструйте надійність.
Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, і що наша армія на варті та дасть відсіч.
🔵Обговорюйте з дитиною правила «цивільної оборони».
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – учителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.
Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.
🔵Грайте ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи.
Можна грати в настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття.
🔵Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість.
Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі.
Насильство в сім’ї — не злочин? Ламаємо стереотипи
Зазвичай чоловіки, а
інколи й жінки сприймають насильство в сім’ї через призму гендерних стереотипів
на кшталт «б’є — значить любить». А отже й не звертаються до
правоохоронних органів, аби отримати захист. Тим паче, що в Кримінальному
кодексі не було конкретної статті, яка б чітко й однозначно встановлювала:
насильство — це злочин, навіть якщо події розгортаються «в родинному колі»
й нібито нікого, крім членів сім’ї, не стосуються.
Набрав
чинності Закон України «Про запобігання та
протидію домашньому насильству» Законодавство чітко визначає, що
таке домашнє насильство та які його форми. Проте й нині діти часто стають не
лише свідками бурхливих сварок та бійок батьків, а й самі зазнають знущань та
побоїв. Унаслідок цього вони отримують психологічні травми, тілесні ушкодження
чи навіть гинуть.
Із 11 січня 2019 року в
Україні передбачена кримінальна відповідальність за умисне систематичне
вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства.
Відповідно до ст. 1261 Закону України «Про внесення змін до
Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою
реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно
жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06.12.2017
№ 2227-VIII кримінальна відповідальність передбачена за насильство щодо
подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває чи
перебував у сімейних або близьких відносинах, що призводить до:
·
фізичних або психологічних страждань;
·
розладів здоров’я;
·
втрати працездатності;
·
емоційної залежності;
·
погіршення якості життя потерпілої особи.
Таке насильство карається:
·
громадськими роботами — на строк від 150
до 240 годин;
·
арештом — на строк до шести місяців;
·
обмеженням волі — на строк до п’яти років;
·
позбавленням волі — на строк до двох років
Інформація про визначені законом види домашнього насильства та норми
кримінальної відповідальності за такі протиправні дії допоможе зламати усталені
стереотипи.
ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО
Діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або
економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або
між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами,
які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували)
у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає
(проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й
постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
п. 3 ст. 1 Закону
№ 2229-VІІІ
ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО
Форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі,
одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними,
залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних
послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці,
заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
п. 4 ст. 1 Закону
№ 2229-VІІІ
ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО
Форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому
числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння,
спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері,
якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за
свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість,
нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
п. 14 ст. 1 Закону
№ 2229-VІІІ
СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО
Форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального
характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини
незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту
сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти
статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені
стосовно дитини або в її присутності
п. 15 ст. 1 Закону
№ 2229-VІІІ
ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО
Форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. п. 17 ст. 1 Закону № 2229-VІІІ
10 причин не давати телефон дитині до 12 років
В наш час комп’ютерних технологій проблема залежності дітей від гаджетів стає як ніколи гострою. Багато хто, напевно, не раз спостерігав таку картину, коли батьки пхають дитині смартфон, щоб вона від них «відчепилася». «Ось тобі, розумнику, мультики, і відчепися від батьків!» – це так знайомо, чи не так?
Діти швидко звикають. Поки гаджет в руках, не видають ні звуку, але варто його в них забрати – відразу в крик. А потім батьки дивуються, чому з дітьми неможливо знайти спільну мову і чому у них не складаються стосунки в реальному житті.
Навички спілкування закладаються в нас з самого дитинства. На думку педіатрів, вік від 0 до 3 років дуже важливий для розвитку зору, формування мовного апарату і збагачення словникового запасу дітей. Дітям до 3 років особливо важливо якомога більше розмовляти з батьками і однолітками, а не з маминим смартфоном.
Американська академія педіатрії заявляє, що діти у віці 0-2 років взагалі не повинні піддаватися впливу електронних пристроїв. А у віці від 3 до 5 років повинні користуватися гаджетами не більше одної, з 6 до 18 років – двох годин в день.
У той же час статистика стверджує, що сучасні діти проводять перед екраном в середньому в кілька разів більше часу, 6-7 (!) Годин в день. Більшість американських дітей щодня користуються мобільними пристроями з двох років, а з 7-8 років вже мають постійний доступ до інтернету.
Мобільні пристрої значно збільшили доступність сучасних технологій для маленьких дітей. Тому педіатр Кріс Роуен наполягає на тому, щоб заборонити використання мобільних електронних пристроїв дітьми у віці до 12 років. Ось 10 головних причин для такого рішення.
Залежність від гаджетів
Чим більше батьки перевіряють пошту, прокручують стрічку новин, стріляють в монстрів і дивляться серіали, тим більше вони віддаляються від своїх дітей. Брак уваги дорослих часто компенсується все тими ж гаджетами і цифровими технологіями.
В окремих випадках малюк сам стає залежним від портативних пристроїв, інтернету і телебачення. Уже зараззалежність дітей від гаджетів набула рис епiдемiї. Кожен одинадцятий дитина у віці 8-18 років – «цифровий нaркомaн».
Шкідливе випромінювання
У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародне агентство з вивчення рaку класифікували радіовипромінювання стільникових телефонів і інших бездротових пристроїв як потенційний канцероген, визначивши в групу 2B ( «можливо, канцерогенних для людини» факторів).
Однак слід враховувати, що діти більш чутливі до різних негативних впливів, оскільки їх мозок і імунна система все ще розвиваються.
Вплив на розвиток мозку
Мозок дитини втричі збільшується в розмірах від народження до двох років і продовжує зростати аж до 21 року. Розвиток мозку в ранньому віці визначається подразниками навколишнього середовища або їх відсутністю.
Стимулювання мозку надлишковим впливом гаджетів, як показують дослідження, загрожує когнітивними затримками, підвищеною імпульсивністю, зниженням здатності до саморегуляції і самодисципліни.
Відставання в розвитку
Сидіння за планшетом або телефоном, а значить, недолік руху може призвести до затримки фізичного і розумового розвитку. Ця проблема стала очевидна в США, де кожна третя дитина вступає до школи, маючи відставання в розвитку, що яскраво відбивається на її успішності.
Фізична активність, в свою чергу, покращує увагу і здатність до пізнання і засвоєння нового. Вчені стверджують, що застосування електронної техніки шкодить розвитку дітей і негативно впливає на їх здатність до навчання.
Ожиріння
Захоплення переглядом телевізора і комп’ютерні ігри – приклади нехарчових звичок, які безпосередньо пов’язані з eпідeмією зайвої ваги. Серед дітей, які неконтрольовано і постійно користуються портативними електронними пристроями, ожиріння зустрічається на 30% частіше.
Кожен четвертий молодий канадець і кожен третій американський підліток стрaждaють від зайвої ваги, причому серед них в 30% випадків буде діагностований діaбет.
Додатково до цього підлітки, які стрaждaють ожирінням, піддаються більш високому ризику раннього інcульту і cерцевого нaпaду, що серйозно скорочує тривалість їх життя. Учені б’ють на сполох, закликаючи всіх батьків стежити за вагою дітей, адже перше покоління XXI століття має великі шанси пoмeрти раніше за своїх батьків.
Проблеми зі сном
Статистика по США говорить про те, що 60% батьків взагалі не контролюють, як тісно їх чада дружать зі всілякими гаджетами, а в трьох з чотирьох родин дітям дозволяють брати електронні пристрої навіть з собою в ліжко.
Синє світіння екранів телефонів, планшетів і ноутбуків перешкоджає нормальному засипанню, що призводить до скорочення часу відпочинку і недосипу. Вчені по шкідливості для організму порівнюють недолік сну з недоїданням: і те, і інше виснажує організм, а відповідно, негативно позначається на успіхах в школі.
Психічні розлади
Інтернет-зависання часто призводить до замкнутості і розвитку фобій. Цей список можна сміливо доповнити біполярним розладом, психозом, поведінковими відхиленнями, аутизмом і розладом прихильності (тобто порушенням тісного емоційного контакту з батьками).
До відома, один з шести канадських дітей має яке-небудь психічне захвoрювання, що часто лікується лише сильними психoтрoпними препаратами.
Агресивність
Жорcтокіcть на телебаченні і в комп’ютерних іграх знаходить своє відображення в реальному житті. Дитина отримує готову схему поведінки, яку вона може реалізувати в навколишній дійсності.
І безліч дослідників приходять до одного і того ж висновку: наcильcтво з екрану має як короткостроковий, так і довгостроковий ефект – агресія може проявитися далеко не відразу.
Цифрова деменція
Наукові спостереження доводять, що вплив гаджетів на дітей у віці 1-3 років призводить до проблем з концентрацією уваги на сьомий рік життя. Діти, які не можуть зосередитися, просто втрачають можливість що-небудь дізнатися і запам’ятати.
Віддалення від реальності
Надмірне використання дітьми електронних технологій не тільки впливає на їхню психіку і здатність до емпатії, але і робить їх більш уразливими в умовах реального життя, яке вони, за великим рахунком, не знають.
Тобто час, проведений у віртуальному світі, часто не вчить їх нічого корисного, а знання електронних пристроїв не забезпечує успіх в майбутньому, тому що технології постійно вдосконалюються, і встигати за ними буде все складніше.
Порада редакції
Так що ж робити батькам? Може бути, просто забрати у дитини всі гаджети, телевізор і заборонити виходити в інтернет? Так тільки гірше. Дитина буде злитися на батьків, і вони стануть в його очах ворогами.
Гаджети – необхідна частина сучасного життя. Потрібно дозволити дитині вчитися користуватися смартфоном, але не надто рано. Не варто пхати телефон в руки однорічній дитині аби відвернути її увагу. У рік дитині можна показати стільки цікавого в звичному нам навколишньому світі, для цього зовсім не потрібні смартфони.
Забирати смартфон не варто, але обмежити час, який дитина проводить біля екрану, все-таки необхідно. Педіатри радять виробити чіткі правила користування гаджетами для всієї родини.
Наприклад, визначити місця, вільні від гаджетів, – кухню, вітальню або машину. Бажано домовитися, що за обіднім столом телефонам не місце.
Добре б наполягти на тому, що годину перед сном діти нічого не дивляться. Щоб домогтися більшого ефекту, можна проявити солідарність і ввести обмеження і для себе (може бути, це буде корисно і батькам?).
Нинішній час технологій і Інтернету відбирає у дитини дуже багато часу на речі, які його зовсім не розвивають: соціальні мережі, нескінченні мультики та ігри.
Найкраще, що можуть зробити батьки для своїх дітей – це і для себе ввести «час без гаджетів», відкласти в сторону телефони та планшети, і просто спілкуватися, грати, жартувати і бути по-справжньому близькими!
ЩО
ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯК ПРОТИДІЯТИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка
однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується
постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати
дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка,
думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи,
навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та
навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того,
жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками,
хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують
психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це
смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не
будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи
психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують,
б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту
інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони:
той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато
разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають
про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви
спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків
– бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб
не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої
поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу
відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо
дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на
кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно
почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете
звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб
повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям.
Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя
друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі
сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за
себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки
погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у
секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі,
цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у
школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш
після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе
цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже
для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на
фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це.
Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись
до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як
діяти далі.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу
звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони
потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони
потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що
цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то
не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід
ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали
від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких
випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за
себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені
погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До
того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти
дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа
нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це
відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість.
Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає
фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього
прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть
завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть
участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід
забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить
інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається,
з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете
почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як
"хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та
інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина
дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням
інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного
насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом,
бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні
приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі
висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати
шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше
булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже
серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і
наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть
дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з
учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви
насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади
поведінки.
Чому важливо
говорити про Інтернет безпеку у контексті розвитку дитини цього віку?
Діти дошкільного віку вже вправно
вміють користуватись гаджетами, переглядають відео чи мультфільми в Інтернеті.
Але є великий ризик випадково потрапити на шкідливий контент. Діти цього віку,
помітивши інформацію, яка їх чимось зацікавила, можуть її повторювати,
нерозуміючи сенс. Це стосується і відео на YouTube чи реклами на телебаченні.
📌Поради батькам щодо безпечного Інтернету:
✔Вимкнути
можливість пошуку через диктування на пристоях. ✔Використовуйте
батьківській контроль на всіх гаджетах, якими користується дитина, - це можна
зробити через налаштування смартфону чи браузера, а також за допомогою
встановлення програми Star Guard family або Kidslox. ✔Для безпечного користування дітьми Інтернетом
рекомендовано встановити YouTube Kids - це спеціальний формат звичного ютуба,
який націлений саме на онлайн безпеку дітей під час перегляду мультфільмів чи
відео, а також Safe Search Kids для безпечного пошуку в Інтернеті.
✔Як
тільки ви дозволяєте дитині користуватись телефоном, ноутбуком, планшетом чи
комп’ютером, то одразу розпочніть бесіду щодо того, як довго та коли донька чи
син можуть використовувати пристрій, а також поясніть основні правила Інтернет
безпеки і що це має бути тільки під наглядом дорослих.
✔Встановіть
паролі на гаджети, які будуть відомі тільки вам, - таким чином дитина не зможе
використовувати гаджет та додатки без вашого відома. ✔Встановіть ліміт часу на гаджетах чи у додатках - вони
самостійно виключаться, коли пройде встановлений час.
✔Також,
якщо є старші діти, то варто поговорити з ними про те, що вони можуть
показувати брату чи сестрі в смартфоні, до чого залучати в Інтернеті, а що є
забороненим.
✔Рекомендуємо
не викладати фотографії дітей під час спортивних занять чи на відпочинку у
купальнику, чи оголеними, оскільки це може привернути увагу злочинців.
✔Всі ці правила мають діяти серед всіх членів родини, з якими дитина проводить час.
✔Допоможіть
дитині дізнатись більше про Інтернет та світ довкола за допомогою розвиваючих
ігор.
Які дії дорослих заважають розвитку самостійності у дітей ?
Надмірна опіка
Якщо
дитину на кожному кроці безперервно контролювати, попереджувати, охороняти, вона
почувається зовсім безпорадною і незграбною. Поступово у дитини зникає інтерес
до будь-якої діяльності, яка знаходиться під невтомним контролем батьків,
дідусів, бабусь та інших дорослих. Бернард Шоу з цього приводу писав: «Не всі
батьки, на жаль, знають, скільки дітей мріють про те, щоб їх залишили у
спокої».
Людина може реалізувати свої знання і свої
таланти тільки в тій сфері діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з особистим інтересом.
З іншого боку, батьки повинні пам’ятати про фізичну безпеку дитини і не залишати її без догляду в небезпечному середовищі.
Нехтування реальними
почуттями і потребами дитини
В
багатьох сім’ях існують негласні правила, згідно з якими, дітям забороняється
відкрито проявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати проблеми, що
в них виникають, мати свою особисту думку. В таких сім’ях не заведено, щоб діти
заперечували дорослим, мали свої особисті уявлення, відстоювали свої особисті
права і інтереси. Коли син або донька наївно говорять правду, їх за це карають, критикують і
принижують. В результаті діти привчаються самі нехтувати своїми потребами і не
розвиваються як особистості, їм завжди буде здаватися, що їх благополуччя
залежить від інших, що інші люди керують їх життям, примушують до тих чи інших
вчинків..
В
подібних випадках пріоритетними установками батьки вважають: “Думай, якщо є
сумніви, спитай у дорослого або прочитай у довіднику”, але дитину не вчать довіряти своїм власним
почуттям, навіть забороняють висловлювати свої почуття, особливо негативні.
Процес
виховання в дитині самостійності і відповідальності - це процес, що
потребує від дорослих максимальної уваги
до дитини і до своїх власних почуттів і
потреб.
Коли
ваша дитина поводиться не самостійно і безвідповідально (лінується, не
намагається добре вчитися, неохайний/на, має шкідливі для його/її здоров’я
звички, грубо поводиться з вами тощо), спробуйте проаналізувати:
Чи
задоволені особисто ви тим, як на даний момент склалося ваше життя?
Чи
задоволені особисто ви собою, своїми досягненнями в житті, своїми стосунками з
тими, хто вас оточує?
Чи
задоволені ви тими стосунками, які побудували з вашою дружиною (вашим
чоловіком)?
Чи
хотіли б особисто ви, коли б мали стільки ж років, як ваш син або донька,
зростати в такій же сім’ї, в такому ж емоційному оточенні, як ваша дитина?
Якщо ви
відповіли «ні» хоча б на одне з цих
запитань, то можливо ви своє невдоволення собою «проектуєте» на свою дитину,
тобто поводитесь з нею занадто критично.
Критичне ставлення до дитини і
результатів її діяльності
Підростаючи
ваш малюк постійно вчиться, засвоює нові знання і навички. Але якщо ви
безперервно критикуєте кожен крок своєї дитини, вам не варто чекати від неї
успіхів і відповідального ставлення до будь-якої справи.
Ще
гірші результати ми, як психологи, спостерігаємо там, де критикують саму
дитину. Якщо батьки вважають своїх сина або доньку лінивими, нездібними,
безтурботними, нечесними тощо, це створює значну перешкоду у розвитку дитячої
самостійності та позитивної самооцінки. Навіть якщо батьки лише думають про це,
не критикуючи дитину вголос. Адже батьківська установка безпосередньо впливає
на характер і вчинки дитини.
Пам’ятайте,
що дитина, як правило, наділяє дорослих авторитетом і досвідом, навіть якщо вголос вона говорить протилежне.
Таким чином, ваша батьківська установка впливає на дитину значно більше, ніж її
ставлення до вас.
Тільки за умов, коли ви внутрішньо сприймаєте свою
дитину як приємну, здібну, відповідальну, чесну людину, незалежно від складнощів і конфліктів, що виникають між нею і вами,
вона виросте самостійною людиною, здатною приймати по відношенню до себе
правильні рішення.
З
другої стадії розвитку дитини (стадії протизалежності) батькам важливо, з
одного боку, поважати прагнення дитини до самостійності і не заважати їй
оволодівати новими навичками, а, з іншого боку, завжди бути готовими прийти
дитині на допомогу, підтримати її в разі необхідності.
Батькам
та іншим дорослим слід бути поруч з дитиною, але не заважати, коли вона набуває
нового досвіду, наприклад намагається самостійно зашнурувати черевики або
побудувати будиночок з кубиків. Навіть, якщо ви бачите, що малюк явно робить не
так, не втручайтесь.
По-перше,
шляхом проб і помилок дитина може впоратись самостійно. По-друге, коли ви
втручаєтесь в процес, ви заважаєте дитині і не дозволяєте їй реалізувати своє
бажання вчитись чомусь новому.
Психологи
підрахували, що у віці від одного до п’яти років діти звичайно чують від 15 до
20 тисяч разів слова «ні», «не роби», «не можна», «краще не треба», «не варто». Такі послання від авторитетних дорослих створюють у дитини підґрунтя для
невпевненості в собі і в своїх можливостях. Для нейтралізації такого
негативного уявлення про себе дитині потрібно, щоб вона мала можливість почути
15-25 тисяч разів: «так», «ти міг би», «можеш це зробити» тощо.
Таким
чином, не втручайтесь у справу, якщо ваша дитина не звертається до вас по
допомогу. Тільки в тих випадках, коли дитина просить вас допомогти чи зробити
щось разом з нею, або ви бачите, що вона явно сама цього не зробить, вам
необхідно її підтримати. Інколи достатньо, що ви спокійно будете спостерігати
за її діями, підбадьорюючи словами, в інших випадках можна зробити разом ту
справу, яку завтра вона вже зможе зробити сама.
Чим
дорослішою стає ваша дитина, тим більше в неї відповідальності і самостійності.
Всі навички, якими дитина оволоділа до 12 років, вона засвоїла, повторюючи дії
дорослих.
У
підлітковому віці між 12 і 16 роками діти вчаться приймати свої самостійні
рішення. Сину або дочці важливо усвідомити, що він або вона - це особистість,
яка існує окремо від інших і сама несе відповідальність за свої вчинки і за
своє власне життя. Підліток вже повинен розуміти, що він сам здатен приймати
рішення, які стосуються його навчання, вибору друзів, розподілу власного часу,
догляду за своїм тілом тощо. Ви можете погоджуватись або ні з його(її) стилем
життя, але і ви, і ваша дитина повинні усвідомити, що прислуховуючись до вашої
думки, дитина приймає остаточне рішення самостійно,
тому відповідальність за свої рішення і вчинки несе особисто. Коли стане ясно, які здібності проявляє ваша дитина, до чого
вона прагне, ви можете підтримувати ті риси і навички, які вважаєте позитивними, але завжди пам’ятайте,
що остаточне рішення належить вашій дитині.
Отже,
ваше основне завдання в процесі виховання дітей - це безумовне прийняття вашого
сина або доньки з усіма їх успіхами і складнощами, з усіма їх спрямуваннями і
мріями, з усіма їх досягненнями і поразками. Але виховання - це не керівництво
життям і вчинками ваших дітей, це не «викорінення їхніх недоліків» і не
компенсація ваших власних проблем.
Якщо ви
хочете бачити свою дитину самостійною і
відповідальною, скільки б їй років сьогодні не було, найперше з чого варто було
б почати - це ваша власна самостійність і відповідальність.
Якщо
ви:
§
берете на себе відповідальність за свої слова і
вчинки,
§
рішуче дієте в своїх інтересах,
§
відчуваєте гордість за свої досягнення,
§
достойно переживаєте невдачі, якщо щось відбувається не так, як вам
хотілось би,
§ відчуваєте свою здатність впливати на своє оточення - можете вважати, що своїм власним прикладом ви створили максимально сприятливі умови для розвитку своєї дитини як особистості.
Додавши
безмірну батьківську любов, яку, ви, безумовно, відчуваєте до своїх сина або
доньки, ви неодмінно виховаєте
самостійну і відповідальну особистість.
